Гелнер, Ернест., Розум і культура: історична роль раціональності та раціоналізму / Е. Гелнер ; пер. з англ. С. Савченко. – Х. : Акта, 2004. – 298 с. – ISBN 966-7021-81-5, Перекладено за виданням: Reason and Culture: the hiatoris role of rationality and rationalizm. 1992, Починаючи від сімнадцятого століття, західне суспільство мало вельми бурхливі стосунки з Розумом. Декарт вирішив переглянути всі свої переконання у світлі Розуму, не дозволяючи при тому нічного іншого, — за це йому гірко докоряв Паскаль. Упродовж наступних століть зв’язок із розумом став об’єктом жвавої, нерідко навіть пристрасної дискусії. Девід Юм проголосив Розум безсилим; Імануїл Кант завважив, що більшість людей унаслідок обманутих сподівань на Розум страждають від “місології”; Ґеорґ Геґель стверджував, нібито чільне завдання філософії полягало в тому, аби показати, що саме Розум спрямовує перебіг історії., Ця дискусія не обмежувалася цариною філософії. Макс Вебер, найвпливовіший соціолог сучасності, приділяв величезну увагу ролі Розуму в житті західного суспіль ства та в народженні суспільства індустріального. Соціальних антропологів дуже цікавила як усеосяжність, так і різноманітність концептуальної думки., Еміль Дюркгайм навчив їх питати, чому всі люди поводяться раціонально, а Макс Вебер — запитувати, чому деякі з них виявляють більшу раціональність, ніж інші., Ця розвідка зводить воєдино філософські, історичні й соціологічні погляди на раціональність та намагається кинути світло на питання, що лежать у підґрунті відповідних дебатів у різноманітних дисциплінах.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0