Повість «Стрімкіша за хвилі» // Алєксандр Ґрін

Рано чи пізно, на схилі чи в розквіті літ, Усе, Що Не Збулося, кличе нас, і ми озираємось, намагаючись зрозуміти, звідки прилетів заклик. Тоді, коли приходимо до тями серед свого світу, поквапливо вдивляємося ми в життя, тремтимо над кожним днем, що минає,всією суттю силкуючись розгледіти, чи не починає збуватися Несправджене? Чи це не ясний образ його? Чи ж не варто нині лишень простягти руку, щоб схопити й утримати його риси, що так невиразно маячать перед тобою?, Та невблаганно спливає час, і ми плинемо повз високі береги Несправдженого, затягнуті присмерком, а самі при цьому торочимо про справи буденні.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0