Сіверянський літопис. 2021. № 5, У центрі уваги запропонованої студії перебувають два представники різних поколінь україн-, ського руху: Пантелеймон Куліш (1819–1897) і Сергій єфремов (1876–1939). Мета статті: з’ясу-, вати механізм конструювання в публіцистичних і літературно-критичних працях С. єфремова об-, разів старшої генерації українства, «людей 1840-х років», простежити головні щаблі еволюції в, ставленні єфремова до постаті й спадщини Куліша. Джерелами послугували передусім праці, С. єфремова 1900–1920-х рр., найважливішими з яких є «Без синтезу. Пам’яті Куліша» (1912; нова, редакція – 1924), «Новий похорон Куліша» (1908), «Біля початків української критики (Куліш як лі-, тературний критик)» (1919), «Провіяний Куліш. Характер і завдання дослідів про Куліша» (1927),, мемуари й щоденники, громадсько-політична й культурологічна публіцистика С. єфремова. У, 1900-ті рр. у своїх спостереженнях критик тяжів здебільшого до соціально-психологічного трак-, тування постаті П. Куліша. Суттєвим у контексті розглянутої проблеми є поняття «комуніка-, тивної дії», запозичене з методологічного арсеналу феноменологічної соціології (А. Шюц, Ю. Габер-, мас), яке вимагає, щоб дійові особи були розглянуті як суб’єкти, які говорять і слухають, тісно по-, в’язані з об’єктивним, соціальним або суб’єктивним світом; щоб висували певні претензії на значу-, щість того, про що вони говорять і думають, у чому переконані. Вільна та відкрита комунікація,, прибічником якої був у публіцистиці та громадському житті С. єфремов, підтверджує акту-, альність цих ключових понять для історико-біографічних досліджень. У публіцистичних текстах, С. єфремова, присвячених представникам старшої генерації українського руху, наявні інтерпрета-, ція і репрезентація минулого як складові колективної пам’яті., Ключові слова: Пантелеймон Куліш, Сергій єфремов, публіцистика, комунікативна дія, поко-, ління.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0