Стаття присвячена з’ясуванню ролі видатного публіциста Сергія єфремова у «винайденні традиції» та творенні «місць пам’яті» й пантеону видатних діячів модерної доби українського руху. Змальований внесок С. єфремова в укладання меморіального збірника «Над могилою Бориса Грінченка» (1910). На підставі концепцій колективної пам’яті і теорії поколінь проаналізовано статті С. єфремова, де конструюється образ Бориса Грінченка. Джерелами послугували публіцистика, щоденники, мемуари, листування. Автор доходить висновку, що особливого значення на другому й на третьому етапах націєтворення набувають свята, ювілеї, меморіальні (поминальні) збірки, перевидання та коментування спадщини символічних постатей «українства» з відповідними акцентами стосовно її «невмирущості», злободенності для сучасних та прийдешніх поколінь., Ключові слова: Сергій єфремов, Борис Грінченко, публіцистика, комеморація, пам’ять, покоління, Світлана Іваницька. РОЛЬ СЕРГІЯ єФРЕМОВА В ТВОРЕННІ КОМЕМОРАТИВНИХ ПРАКТИК УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ (НА МАТЕРІАЛАХ УШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА): 1910-1913 РОКИ
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0