Печерський синодик // Микола Жарких

Печерський синодик (ПС) – найдавніший збережений синодик Києво-, Печерського монастиря. Він писався в кінці 15 – на початку 16 ст. Він був, надрукований в 1891 році С. Голубевим [ Древний помяник Киево-Печерской, Лавры (конца XV и начала XVI столетия) / Голубев С. – Чтения в историческом, обществе Нестора летописца, 1891 г., т. 6, приложение; скорочено – С. Г.,, сторінка], досліджувався є. І. де Вітте [де Витте Е.И. Комментарии к древнейшим, помянникам Киево-Печерской лавры и Киево-Златоверхо-Михайловского, монастыря. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1910 – 1914 гг.,, т. 21 – 24, приложение. – 144 с.; скорочено – є. В., сторінка] та Л. В. Войтовичем, [Князівські династії східної європи. – Льв. : 2000 р., розділ 1.9; скорочено – Л. В.,, номер запису]., Для коментарів будемо використовувати довідники Ю. Вольфа [Wolff J., Kniazowє litewsko-ruscy od końca 14 w. – Warszawa: 1895. – 698 s.; скорочено, Вольф, сторінка] та А. Бонецького [Bonєcki A. Herbarz polski. – Warszawa, 1899 –, 1913, t. 1 – 16; скорочено – Бонецький-2, том, сторінка]., Задачею нашого дослідження буде систематизація фрагментів історичної, інформації з синодика і з’ясування процесу його формування.