Ґілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2014. – Вип. 88 (9)., У запропонованому дослідженні наголошено, що для пізнання віртуальної реальності необхідно усе ж таки сконцентруватися на нелінійному способі мислення, хоча така взаємодія й має інертність відносно цілісного бачення проблеми (утворення герменевтичного кола) та вимагає синтетичного підходу з імперативним вектором до утворення єдності усіх процесів.З’ясовано, що будь-яка частина потенційно (віртуально) містить у собі ідею цілого, тобто це певна голографічність, фрактальність, отже кожний фрагмент містить у собі усю повноту цілого (у потенційованому стані). Акцентовано увагу на тому, що такі особливості додатково ускладнюють пошук Цілого (єдиного), бо у згорнутому стані воно міститься на різних етапах ієрархічної структури, де легко сплутати згорнуте ціле із самим Цілим. З’ясовано, що можливі результати такої неузгодженості обумовлюють проблеми віртуальної самоідентифікації людини.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 
Кількість оцінок: 0
Середній рейтинг: 0