Кримська діаспора Туреччини у процесі репатріації киримли на історичну Батьківщину (кін. 1980-х – поч. 2000-х рр.)

АНОТАЦІЯ, Р.М. Аблятіфов. Кримська діаспора Туреччини у процесі репатріації, киримли на історичну Батьківщину (кін. 1980-х – поч. 2000 х рр.). –, Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032, «Історія та археологія» в галузі знань 03 «Гуманітарні науки». – Львівський, національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти та науки, України, Львів, 2022., Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі кримської діаспори, Туреччини у процесі повернення народу киримли на історичну Батьківщину,, осмисленню її внеску та впливу, обґрунтуванню його значення у відродженні, культури киримли, захисту їхніх прав та свобод., Наукова новизна полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній, історіографії комплексним науковим дослідженням історії кримської діаспори у, Туреччині на етапі її перетворення з громади турків кримського походження у, сучасну діаспору киримли. Уперше проаналізована діяльність організованого, діаспорного руху у Туреччині, а також вплив кримської діаспори Туреччини на, процес повернення та облаштування народу киримли з місць колишнього, заслання на історичну Батьківщину – Крим та процеси відродження національної, культури, освіти та духовності. Проаналізовано форми і напрямки співпраці, кримської діаспори Туреччини з історичною Батьківщиною, розкрито їхнє, значення для процесів національного відродження у Криму означеного періоду,, висвітлено маловідомі аспекти історії кримської еміграції Туреччини., Уперше предметом наукового розгляду стала діяльність кримської діаспори, Туреччини у період державотворення у процесах трансформації та демократизації, в Україні, у розбудові громадянського суспільства. Окреслено роль діаспори у, формуванні відносин між незалежною Україною та Турецькою Республікою., Дисертаційне дослідження заповнює прогалину у визначенні ролі кримської, діаспори в зовнішньополітичній діяльності Туреччини та висвітлює внесок, діаспори стосовно формування іміджу народу киримли на міжнародній арені., Подальшого розвитку набуло виокремлення значення здобутків діаспори киримли, 3, для розвитку науки, освіти, літератури, мистецтва, її участі в процесах в, українському Криму., Практичне значення одержаних результатів. Висновки та положення, дисертаційного дослідження відкривають наукові знання про роль та вплив, кримської діаспори Туреччини на процес повернення народу киримли на, історичну Батьківщину, відродження його національної культури, захист, громадянських прав та свобод киримли, відносини між Україною та Туреччиною., Результати дослідження також можуть бути використані в ході підготовки, зовнішньополітичної діяльності державних органів України у стосунках, зокрема,, з кримською діаспорою Туреччини та, у ширшому плані, з політичними та, урядовими органами Турецької Республіки з огляду на стратегічні партнерські, відносини між нашими країнами. Основні положення й висновки дослідження, можуть бути використані для підготовки праць та підручників, що узагальнюють, теми з історії народу киримли, кримської діаспори, при розробці відповідних, навчальних курсів і спецкурсів., Об’єктом дослідження є кримська діаспора Туреччини наприкінці 1980-х –, на початку 2000-х рр. та її участь у процесі повернення народу киримли на, історичну Батьківщину – Крим., Предметом дослідження є діяльність товариств кримської діаспори, Туреччини наприкінці 1980-х – на початку 2000-х рр., їхній внесок у процес, повернення народу киримли на історичну Батьківщину, а також чинники, виникнення та етапи розвитку руху на підтримку репатріації киримли та боротьби, за права та свободи киримли., Метою дисертаційного дослідження є: на основі комплексного аналізу, джерел та наукової літератури дослідити внесок кримської діаспори Туреччини у, процес повернення народу киримли на історичну Батьківщину – Крим з місць, колишнього заслання у 1987-2005 рр., 4, Досягнення поставленої мети потребує розв‘язання низки конкретних, завдань:, – з‘ясувати стан наукової розробки проблеми та проаналізувати наявну, джерельну базу;, – дослідити архівні та неопубліковані джерела, що висвітлюють тему, дисертаційного дослідження;, – схарактеризувати основні види джерел з обраної теми, визначити ступінь, репрезентативності й інформативності документів, ввести до наукового обігу нові, джерельні матеріали;, – схарактеризувати сутність діаспори киримли Туреччини, проаналізувати, чинники еміграцій та етапи формування діаспори, передумови та умови, виникнення руху на підтримку повернення народу киримли на історичну, Батьківщину;, – дослідити історію створення кримських національно-культурних товариств, у Туреччині, встановити організаційну структуру та принципи діяльності, організацій діаспори, схарактеризувати та оцінити діяльність кримських, товариств Туреччини, що взяли активну участь у підтримці процесах повернення, народу киримли до Криму та його культурного відродження на історичній, Батьківщині;, – дослідити вплив діаспори на суспільно-політичні процеси у Туреччині щодо, прав та свобод народу киримли, підтримки процесу його репатріації до Криму., Дисертація являє собою системне дослідження, що узагальнює архівний,, польовий та письмовий матеріал. Праці притаманний міждисциплінарний підхід,, поєднання методик суміжних дисциплін: історії, соціології, політології тощо., Методологічною основою є принцип системності, відповідно до якого, проаналізований процес зміни національної свідомості кримської діаспори під, впливом процесів, що відбувалися на території колишнього СРСР та сучасної, 5, Держави Україна, внаслідок чого громада вихідців з Криму перетворилася у, діаспору киримли. В основу аналізу генезису кримської діаспори покладено, принцип історизму, що дозволяє розглядати це історичне явище в його, виникненні та розвитку та пов‘язаними з цим конкретними обставинами., У дослідженні застосовано як загальнонаукові, так й спеціальні історичні, методи. У дослідженні використовувалися наступні історичні методи: проблемно-, хронологічний, генетичний, системний, порівняльний, ретроспективний та, перспективний. Використання цих методів обумовлене необхідністю порівняти, діяльність різних діаспорних організацій задля висвітлення їхньої участі у процесі, репатріації киримли за специфічних історичних та політичних обставин (міграції, внаслідок руйнування Кримського Ханату, балканських і Кримської війн, Друга, світова війна, військові режими та лібералізація суспільства Туреччини, процес, репатріації народу киримли з місць колишнього заслання до Криму). Аналіз, письмових (зокрема, архівних) джерел здійснювався із застосуванням історично-, порівняльного методу. За допомогою цього ж методу зіставлено отриману, інформацію й зроблено висновки про спільні та відмінні риси розвитку діаспори, киримли у хронологічній перспективі. Синхронний метод, своєю чергою, допоміг, дослідити спільні та відмінні напрямки діяльності різних товариств та фондів, діаспори киримли Туреччини, а діахронний – визначити етапи встановлення та, підтримки контактів діаспори з національним рухом киримли., Одним з головних методів дисертаційного дослідження є також метод «усної, історії», коли джерелом інформації були спеціально проведені інтерв‘ю з діячами, та активістами кримської діаспори Туреччини, які активно працювали наприкінці, 1980-х та початку 2000-х рр., Джерельну базу дослідження склали архівні документи, які здебільшого є, неопублікованими, мемуари, преса і особисті спогади автора. Неопублікована, частина джерел була почерпнута в архівах діаспорних організацій Анкари, Бурси,, Ескішехіра, Істанбула тощо. Крім того, важливим джерелом слугували, 6, дослідження, що пов‘язані з різними аспектами соціального життя кримської, діаспори, особливо дисертації представників самої діаспори киримли., Задля досягнення мети дослідження також був проведений контент-аналіз, періодичних видань кримських товариств, що видавалися протягом періоду, що, досліджувався: ―Emel‖ (Істанбул), ―Bahçesaray‖ (Істанбул), ―Kırım, Postası‖(«Кримська Пошта», Ескішехір), ―Kırım Bülten‖ («Кримський Бюлетень»,, Анкара), ―Kalgay‖ (Бурса), ―Kırım‖ («Крим», Анкара) тощо., Закордонна історіографія представлена роботами азербайджанських,, американських, болгарських, британських, російських, румунських та турецьких, дослідників., Встановлено, що внаслідок еміграційних процесів, що тривали з моменту, анексії території Кримського Ханату у 1783 р. і до кінця ІІ Світової війни, на, території сучасної Турецької Республіки сформувалася величезна діаспора народу, киримли, що перевищує сам народ, щонайменше, у 10 разів. Відповідно, кримська, діаспора має надзвичайно великий вплив на суспільно-політичний та економічний, розвиток Туреччини. Звичайно, що діаспора також мала та має значний вплив на, розвиток та відродження самого народу киримли, його культури та мови., Перші кримські товариства створювались саме як осередки кримської, культури та фольклору. Такими товариствами були об‘єднання в Істанбулі,, Анкарі та Ескішехірі, які утворилися відповідно у 1952, 1955 р та 1972 рр. Зараз у, Туреччині діють більше ніж 50 організацій киримли. Попри розбіжності між, різними організаціями, що властиво для демократичного суспільства, діаспора, спромоглася об‘єднатися навколо важливої для народу мети., Основним фактором активного розвитку національного руху киримли у, Туреччині є початок процесу репатріації народу киримли з місць колишнього, заслання до Криму. Відчайдушна боротьба кримців за право повернення до, Криму, готовність до самопожертви, надзвичайно важкі умови, в яких доводилося, облаштовуватися репатріантам у Криму, стала сильним емоційним чинником для, 7, створення потужного руху солідарності з народом киримли як серед діаспори, Туреччини, так і серед турецького суспільства. Одночасно, кримська діаспора, намагалася мобілізувати не тільки саму кримську громаду, але й різними шляхами, вплинути на суспільно-політичні кола Туреччини задля прийняття позитивних, рішень на користь народу киримли: через ЗМІ, громадськість, власних краян, які, представлені у представницьких та виконавчих органах країнах усіх рівнів, а, також лобістськими діями у парламенті та уряді. Поступово діаспора займає своє, важливе місце у національному русі киримли та наприкінці 1990-х зростає її, вплив на процеси, що відбуваються у Криму. Внесок кримської діаспори, Туреччини у відродження та розвиток культури, мови, мистецтва киримли в, умовах економічної кризи, складної суспільно-політичної ситуації в Криму та, Україні наприкінці 90-х років та на початку 2000-х років часто-густо був, вирішальним., Можна констатувати, що Меджлісу кримськотатарського народу та, організованому руху діаспори разом вдалося створити «транснаціональну націю»,, частини якої живуть у різних країнах та навіть на різних континентах., Досліджено, що у новітній історії Туреччини є дві постаті, які кардинально, вплинули на розвиток сучасного діаспорного руху киримли у Туреччині: це –, Мюстеджіп Улькюсал та Амєт Іхсан Киримли. Якщо, М. Улькюсал був одним з, тих сформулював саму ідею діаспорного націоналізму для киримли, то, А.І. Киримли став стрижнем, навколо якого організаційно сформувалася сучасна, діаспора киримли Туреччини. Й зараз за принципами, що закладені ними,, успішно діють кримські товариства Туреччини., Висновки. Починаючи з кінця 1980-х рр. організований рух діаспори став, частиною загальнонаціонального руху киримли. Вплив кримської діаспори, Туреччини у процес повернення та облаштування народу киримли на історичній, Батьківщині є вкрай великим, а внесок до деяких сфер суспільно-політичного, життя киримли, таких як, культура, освіта, мистецтво, духовність, часто-густо був, вирішальним та визначав напрямок розвитку., 8, Ключові слова: кримська діаспора, Туреччина, Османська Держава, киримли,, повернення на історичну Батьківщину, кримські товариства та громадські, організації, національний рух, діаспорний рух.