У 1958 році вийшла друком перша повість автора “Джаміля” («Жамийла»), яка принесла Айтматову світове визнання і справила значний вплив на всю киргизьку літературу., Попри зовнішню сюжетну нескладність «Джамілі», повість стала явищем глибоко новаторським для всієї киргизької літератури насамперед у плані морально-ціннісних орієнтацій, у плані вибору між свободою і несвободою, аїлом і Землею. Водночас вже у «Джамілі» проявилася головна особливість прози Айтматова: поєднання напруженого драматизму при змалюванні характерів і ситуацій з ліричним ладом в описі природи та звичаїв народу, складна проблематика і неоднозначне вирішення поставлених проблем., Усе сказане вище стосується і наступних повістей Айтматова: «Тополенька моя в червоній косинці» (1961), «Перший учитель»(1959), «Верблюже око» (1961), які склали представлену тут збірку «Повісті гір і степів» (1962). У цих творах йдеться про складні психологічні та життєві колізії, які відбуваються в житті звичайних сільських людей під час їхнього зіткнення з новою реальністю.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0