Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том ССХХVII. Праці Секції мистецтвознавства. — Львів, 1994. — С. 57-87, Творчі зусилля майстрів українського живопису XVI-XVII ст. були спрямовані як на мистецтво, так і на маловивчені “роботи малярські”. Розглядаються уцілілі пам’ятки монументального мистецького живопису (львівські церкви; костели та синагоги; парадні зали княжих замків – у Стрию, Яворові; будинки міського патриціату; львівської ратуші); а також розписи дерев’яних церков (Потелич, Судова Вишня, Дрогобич, Сихів, Новоселище на Закарпатті, а також у підпольських селах). Відомі пам’ятки і станкового живопису за цей період, численні іконостаси, ікони, окремі вівтарі. З початку XVII ст. з’являються ікони на полотні, а також плащаниці, колтрини та корогви, зокрема надгробні. Збереглися ікони на блясі та міді. Серед майстрів-іконописців також було поширене копіювання чудотворних ікон. XVI-XVII ст. – це час найбільшого поширення епітафій. Портрет в епітафії став основою для становлення світського портретного живопису – єдиного світського жанру, який набув значного поширення у давньому українському малярстві західноукраїнського регіону; щойно починають поширюватися жанри баталії та історичного живопису, і т.зв. “ландшафти”; розвивається книжкова мініатюра.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0