Драматичний твір з 12 поєднаних спільним сюжетом, але відносно цілісних етюдів, за твердженням автора, є одним із перших зразків ”зовсім нового жанру художньої літератури, а саме радіоп’єс чи радіофільмів”. “Батіг і багнет” було декілька разів трансльовано в ефірі, що, проте, не виключало можливості постановки на театральній сцені. Твір присвячено так званій пацифікації – репресивній політиці польського уряду проти українців у Галичині в 1930 році – та боротьбі проти неї молоді під проводом Комуністичної партії Західної України. Автор мислить для свого твору “службову поденну ролю в практиці мобілізації сил на боротьбу зі світовою буржуазією”: “ставлячи політичні доповіді , ілюструвати їх можна тим або іншим епізодом з твору “Батіг і багнет”. Ремарки “керівника фільму” за текстом твору мусять по суті розростися в цілі боєві доповіді-заклики. В кожний час, в кожній іншій обстановці вони можуть бути відмінні змістом і подавати свіжі нові факти”. У передмові Дмитро Рудик наводить докладну характеристику західноукраїнських творів про пацифікацію, розширюючи її до висвітлення тогочасної західноукраїнської літератури загалом. 31 січня 1933 року було заарештовано Василя Отаманюка, а 2 лютого – Дмитра Рудика. Того ж року перестало існувати визнане незаконним літературне об’єднання “Західна Україна”, в однойменному видавництві якого вийшла книга “Батіг і багнет”. У 1938 році було ліквідовано КПЗУ, неодноразово згадувану у творі. Ці події стали причиною потрапляння книги до спецфонду.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0