Боротьба у політичних колах Франції з проблем зовнішньої безпеки (1919-1924 рр.)

Метою дослідження є відтворення політичної боротьби, яка розгорнулася в, лавах французького політичного світу з проблем зовнішньої безпеки у 1918–1924, роках, в процесі розбудови Версальської системи і з’ясування факторів, що, зумовили невдачу підходів правої більшості до реалізації завдань у цієї сфері., Для досягнення зазначеної мети автор поставив такі дослідницькі завдання:, – з’ясувати ступінь вивчення проблем безпеки та їх відображення при, дослідженні післявоєнного політичного життя Франції;, – виявити сутність проблеми безпеки у післявоєнну добу, її внутрішні і зовнішні, чинники та ставлення до них в лавах політичного світу Франції;, – визначити у зв’язку з цим характер «мирної програми», підготовленої урядом Ж, . Клемансо до Паризького мирного форуму;, – простежити боротьбу в політичних колах стосовно шляхів і методів одержання, гарантій безпеки під час укладення, обговорення і ратифікації Версальського, мирного договору;, – з’ясувати ставлення в урядових і політичних колах до німецького питання після, ратифікації Версальського миру;, – висвітлити роль революційних чинників і більшовицької загрози при розробці, доктрин національної і колективної безпеки;, – проаналізувати вплив національного фактору («принципу націй») на, формування французької стратегії безпеки у східноєвропейському регіоні;, – визначити роль України у східноєвропейській стратегії Франції;, – розкрити новації зовнішньополітичного курсу А.Бріана (щодо розв’язання, німецького питання і укладення гарантійних пактів) і причини обструкції йому, з боку правих сил;, – з’ясувати ставлення у політичних колах до Генуезької конференції та, Рапалльського договору Радянської Росії з Німеччиною 1922 р.; визначити, вплив цих факторів на зміну курсу уряду Р.Пуанкаре в сфері франко-німецьких, відносин і безпеки;, – висвітлити реакцію у політичних колах Франції на окупацію Рурської області, 1923 р. в контексті реалізації концепцій безпеки;, – розкрити причини посилення опозиції курсу Р. Пуанкаре з боку поміркованої (, лівореспубліканської) опозиції і соціалістичної партії (СФІО) та створення на їх, базі Лівого блоку у 1923 р.;, – проаналізувати відмінності у підходах партій Лівого блоку до розв’язання, проблем безпеки під час врегулювання рурської кризи у 1923–1924 рр.