Мета дослідження – здійснити системну концептуальну інтерпретацію образу, минулого в українській драматургії 1920–30-х років, з’ясувати нові естетичні якості, та художні прийоми змалювання національної історії в драматичних творах українських письменників, чия творчість припадає на перші десятиліття ХХ, сторіччя., Реалізація поставленої мети може бути конкретизована у таких завданнях:, обґрунтувати концептуальні засади формування інтерпретаційних, моделей минулого в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ, століть;, простежити етапи становлення концепції минулого в літературному, дискурсі доби Розстріляного Відродження;, висвітлити трансформацію уявлень про національну історію та візію, української минувшини в літературі кінця ХІХ – початку ХХ століть;, визначити типові ознаки концепції українського минулого в драматургії, 1920–30-х років, окреслити її витоки та принципи функціонування;, вивчити специфіку втілення концепції національно-міфологічної, концепції минулого в драматургії Спиридона Черкасенка та Людмили, Старицької-Черняхівської;, з’ясувати особливості втілення ідеологічно-риторичної концепції, минулого в драматичних творах Мирослава Ірчана та Івана Микитенка;, проаналізувати домінантні мотиви змалювання історичних подій, минулих епох у творчій практиці Спиридона Черкасенка, Людмили, Старицької-Черняхівської, Мирослава Ірчана, Івана Микитенка;, висвітлити шляхи становлення агітаційної п’єси як особливого, жанрового різновиду в драматургії 1920–30-х років;, узагальнити концепції минулого в українській драматургії 1920–30-х, років.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0