Щиро людське, надихане жаданням добра і краси, сповнене гострим почуттям справедливості, поетичне слово Любові Забашти передусім приваблює своєю злитністю з індивідуальністю самої поетеси. Більш за все поетеса ненавидить егоїстичну, байдужу й холодну творчість. Проблема покликання поезії й поета завжди гостро турбувала Л. Забашту, в багатьох віршах на різних етапах творчості вона міркує з цього приводу. «Притча про бездушну поезію» – так називається один з таких віршів збірки «Ой катране, катраночку». Йдеться в ньому про поета, який не зміг «втоптати стежечки до серця людського». Творчість його пройшла мимо людей і життя, і в смертний час свій поет залишився самотнім, один на один із своєю немічною і нікому не потрібною поезією. Девіз Л.Забашти – «Ні одного бездумного рядка, ні однієї мислі неживої, ні одного не вистражданого слова!..».
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0