У романі лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка Василя Захарченка “Довгі присмерки” простежується страдний шлях покоління українців, на чию долю випали і трагедія голодного 33-го, і жахливі, звірячі репресії 1937-1938 років, і німецька окупація, каторжні роботи у фашистській Німеччині, німецькі й совєтські концтабори – увесь отой апокаліпсис середини ХХ ст. перед війною, у війну й після війни, через який пройшла Україна., Про кожну з цих трагічних епох автор сказав багато такого, про що раніше не писалося і що можна було почути лише з уст тих, хто зазнав на собі усіх випробувань часу. Отже, наближення до болючої, трагічної правди про наше недавнє минуле – одна з найголовніших рис роману. У ньому також багато світлих, зворушливих щемкою красою і людяністю сторінок, які підтверджують, що навіть у найжорстокіших ситуаціях Людині притаманне людське і воно виявляється, незважаючи ні на які ідеологічні перепони, дає відчуття надії на завтрашній день., Для роману характерний глибокий психологізм, велика естетична й пізнавальна наповненість.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0