Спільна спадщина. Річ Посполита обох народів в польській і українській, історичній думці XIX i XX ст.: колективна монографія / за редакцією Віталія, Тельвака, Лідії Лазурко та Павла Сєрженґи. – Херсон: Видавничий дім, «Гельветика», 2019. – 380 с., Модерна українська історіографія зароджувалась і розвивалась на основі, козацьких літописів і творів XVI–XVIII століть, в яких Pіч Посполита розглядалась як, держава, де не враховувались інтереси всіх народів, що в ній проживали, передусім, українського. Коли почалось формування модерної української нації, українські історики, доклали чимало зусиль для обґрунтування самостійної ролі українського народу, але, зіштовхнулись з політичним та ідеологічним опором російського самодержавства, яке, прагнуло протиставити поляків і Річ Посполиту українському національному проекту і, тим самим зберегти Україну в складі імперії. На початку ХХ ст. сформувалась «звичайна, схема» історії України (М. Грушевський), яка протиставляла Україну як Росії, так і Польщі. Більшовицька окупація і наступний радянський тоталітарний режим зробили все, можливе, щоб зміцнити в свідомості українців російський імперський проект і, скомпрометувати Польщу як носія «чужих» західних цінностей. Сучасна українська, історіографія змушена глибоко переосмислювати нагромаджений історичний матеріал з, метою повернення наукових підходів до оцінки Речі Посполитої та її місця в історії, європейських народів. Цей процес проходить дуже повільно через поширеність, застарілих міфів і стереотипів бездержавного, імперського і тоталітарного минулого., Ключові слова: українська історіографія ХІХ–ХХІ століть, Річ Посполита.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0