Харківський історіографічний збірник. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2016. – Вип. 15, Модерна історіографія ХХ століття поглибила розуміння історичних, процесів, але зберегла уявлення про прогностичну соціальну функцію, історичного знання. Це залишало історію в обіймах «історицизму»., Водночас формувалось уявлення про переважну залежність істориків, від сучасності, яка в сутності виникала з того ж минулого. Таким чином, прагнення істориків звільнитись від «примар минулого» неухильно, запроваджувало їх в залежність від «примар сучасності» з перенесенням їх, у майбутнє. Українська історіографія останніх двох десятиліть користала в, основному з методологічного інструментарія модернізму, нехтуючи новими, пропозиціями. У формуванні образу минулого України сучасним українським, дослідникам досі бракує розуміння її суб’єктності і постколоніального стану., В таких умовах треба сміливо брати на озброєння нові методологічні підходи,, спростовувати поширювані донині імперські міфи і стереотипи сусідніх, історіографій., Ключові слова: сучасна українська історіографія, міфи і стереотипи,, постколоніальна теорія.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0