Висвітлено специфіку державно-церковних і суспільно-релігійних процесів в умовах відкритої повномасштабної воєнної агресії Росії проти України. З’ясовано особливості структури та основні тенденції розвитку релігійної мережі в контексті війни. Проаналізовано політико-правові механізми системної протидії підривній антиукраїнській діяльності УПЦ МП в національному просторі, а також динаміку сприйняття та оцінки громадянами України діяльності УПЦ МП. Показано, як політичний істеблішмент Росії через УПЦ МП впливає на українське суспільство в період війни. Акцентовано на загрозах національній безпеці України з боку УПЦ МП, серед яких: співпраця з окупаційним режимом у Криму й на інших тимчасово окупованих українських територіях, підтримка російського тероризму, політичного шантажу та експансії «руского міра» в українському гуманітарному й політичному просторі, що є детонатором внутрішньосуспільної напруги, загрозою єдності українського суспільства, генерує релігійну ворожнечу, дискредитує державну владу та Української держави загалом. Йдеться про масові факти порушеннях свободи совісті та свободи релігії на тимчасово окупованих українських територіях., Розроблені інноваційні підходи щодо можливостей децентралізації державної політики стосовно свободи совісті та свободи релігії в Україні. Сформульовано пропозиції для реалізації державної політики у сфері свободи совісті та свободи релігії задля зміцнення національної безпеки й захисту національних інтересів Української держави., Для працівників органів державної влади України та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, науковців, експертів громадських інституцій, усіх, хто цікавиться проблемами державно-церковних і суспільно-релігійних відносин у контексті зміцнення національної безпеки та захисту національних інтересів України.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0