партиципації., Зубар М. В. Виникнення і функціонування польських наративних музеїв у контексті суспільних змін другої половини ХХ – початку ХХІ сторіччя. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, за спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Київський національний, університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. –, Київ, 2021., З 1989 року Польща пройшла довгий шлях становлення сучасної, державності, шукаючи своє місце у європейській спільноті й на культурній, карті європи. Гідне представлення власної культури та історії стало одним із, приорітетів польської історичної науки. Важливу роль у формуванні, суспільних тенденцій відігравали музеї, які стали одним із факторів, що, суттєво вплинув на відродження та формування польської культури після, завершення комуністичного періоду. Польські музеї перейняли розроблену й, апробовану на Заході методологію роботи, випрацювану в процесі змін у, музеях у всьому світі впродовж другої половини ХХ сторіччя, яка, характеризувалась світовим «музейним бумом». Специфіка польської, музеології полягала здебільшого в інтересі до історії як повіствувального, матеріалу і чіткому розвитку наративних музеїв, зосереджених на певних, темах, часто таких, які замовчувалися або не отримували достатньої уваги, під час існування ПНР. Польські наративні музеї поступово стали одним із, найважливіших елементів конструювання ідентичності різних соціальних, груп, розширили своє значення у збереженні історії та пам’яті окремих, сегментів життя, поєднуюючи колекції артефактів із музейними, нематеріальними елементами – спогадами, подіями тощо. Польські сучасні, наративні музеї стали носіями польської інтерпретації новітньої історії, європи, зміцнили визнання польського історичного наративу і з часом, перетворилися на важливі орієнтири у європейському ландшафті пам’яті., 3, Зміни у польській музеології й поширення наративних музеїв, співпали у часі з глобальним світовими процесами – розповсюдженням та, популяризацією наративних музеїв у світі. Вони стають символічними, орієнтирами на карті європи, мають велике значення для розвитку сучасної, культури пам’яті, вони спрямовують і конструюють пам’ять і отримують все, більший авторитет у історичній дискусії., Наразі Україна розвивається за схожим шляхом, що й Польща, тому, дуже важливим є аналіз досвіду побудови та розвитку польських наративних, музеїв. Відповідно, історична наука потребує комплексного дослідження, процесу становлення польських нараційних музеїв із метою реалізації, їхнього досвіду у вітчизняних реаліях і умовах., Метою дисертаційної роботи є розкриття процесу становлення, концепції нараційного музею в умовах суспільно-політичних трансформацій, Республіки Польща у 1980-х – 2010-х роках., У дисертаційній роботі робиться спроба проаналізувати генезу, польских наративних музеїв та форм музейної діяльності. Важливість цієї, теми обумовлена тим, що у вітчизняній історіографії недостатньо уваги, приділено аналізу трансформації музейних інституцій у контексті суспільних, змін другої половини ХХ – початку ХХІ століть і їхнього впливу на, виникнення на функціонування наративних музеїв., Наукова проблема дослідження полягає необхідності створення бази, теоретичних знань із розвитку історії сучасного польського нараційного, музею та аналізу місця, яке він займає в сучасному суспільстві., Завдання дослідження полягають у наступному: дослідити і, проаналізувати історіографію та джерельну базу із досліджуваної, проблематики; дослідити еволюцію підходів до створення публічних музеїв у, період з ХІХ по ХХІ століття; дослідити вплив музеїв на розвиток сучасного, міського простору Польщі; проаналізувати та показати соціальні функції, музею в умовах сучасного польського суспільства; дослідити, функціонування системи комунікацій польських музеїв на рубежі ХХ – ХХІ, 4, століть; вивчити передумови появи сучасного польського наративного музею, та дослідити його роль у суспільстві; вивчити історію архітектури, наративних музеїв та її роль у творенні нараційного музею; дослідити, процеси творення сучасної наративної експозиції та особливості її побудови;, проаналізувати сучасні форми роботи з відвідувачами – освіти та, Об’єктом дослідження є сучасний польський наративний музей, теорія, та практика його функціонування, роль та функції у суспільстві., Предметом наукового дослідження є процеси, що відбувалися у, польському музейному просторі, систематизація та інтерпретація процесів, творення та функціонування польських наративних музеїв та спроба, порівняння їх із практикою музейництва в Україні., Хронологічні межі дослідження носять у значній мірі умовний, характер. Нижня хронологічна межа роботи визначається приблизно кінцем, 1980-х років, коли починається робота над будівництвом першого в світі, наративного музею – Музею Голокосту у Вашингтоні, досвід якого був, використаний польськими музеологами при роботі над першим польським, наративним музеєм – «Музеєм Повстання Варшавського». Верхня, хронологічна межа – 2014 – 2017 роки, які стали знаковими для польського, музейництва через масове відкриття нових польських наративних музеїв,, місце і роль яких у суспільстві аналізується в роботі., Географічні (територіальні) межі дослідження окреслюються, територією Польщі, де, використовуючи досвід, сформований європейською, і світовою музеологією, будується велика кількість наративних музеїв, на, прикладі яких аналізується роль і місце сучасного музею в суспільстві., Частково дослідження охоплює і територію України, де аналізується досвід, реалізації сучасних підходів до розвитку музейної справи., Мета і завдання дисертації зумовили застосування комбінованого, історико-культурологічного інструментарію методології. В основу роботи, покладено системний підхід, методологія якого стосовно вивчення культури, 5, дозволила розглянути музеї і музейну діяльність як систему, розкрити, цілісність об’єкта дослідження і забезпечити вивчення його механізмів,, виявити різноманітні типи зв’язків такого складного об’єкта як музей і звести, їх в єдину теоретичну картину. У ході дослідження була зроблена спроба, використати метод узагальнення для аналізу процесів виникнення публічних, музеїв, форм роботи наративних музеїв і створення в них публічних програм., Також були використані загальнонаукові методи (критично-об’єктивного, аналізу джерел, логічний, синхронізації, спостереження як емпіричного, дослідження). Також використано спеціальні методи (історичний,, порівняльно-історичний, індивідуалізації, актуалізації)., Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в, ньому вперше в українській історіографії зроблено спробу систематизувати, та проаналізувати передумови та причини виникнення польских наративних, музеїв, та особлибовості їх функціонування., Зокрема в дисертації вперше комплексно досліджено істріографію і, джерельну базу з питання виникнення та функціонування польських, наративних музеїв; вперше комплексно досліджено причини та передумови, виникнення явища наративний музей; вперше комплексно проаналізовано, форми та методи функціонування сучасного наративного музею на прикладі, новітніх польських музеїв; вперше досліджено та дано оцінку ролі та місцю, сучасного наративного музею в суспільстві; вперше проведено дослідження, та аналіз ефективності форм музейної роботи в умовах різних суспільних, моделей; вперше обґрунтовано та доведено необхідність змін у підходах до, побудови сучасних наративних музеїв, їхніх експозицій і музейної роботи, загалом., У першому розділі «Історіографія, джерельна база, методологія та, методи дослідження» проведено огляд історіографічних джерел, зокрема, історичних, пам’яткознавчих та музеологічних наукових праць, а також, матеріалів, що стосуються процесів виникнення та розвитку польських, наративних музеїв, розглянуті основні теоретичні документи авторства, 6, теоретиків музеології, звітів, концепцій історії виникнення та, функціонування наративних музеїв., У підрозділі «Історіографія дослідження» узагальнено наукові, напрямки, дотичні до проблеми дослідження. Окрему увагу приділено, теоретичним роботам, що присвячені тематиці ролі й місця музеїв у, суспільстві на різних етапах їх існування та розвитку., У підрозділі «Джерельна база дослідження» описано комплекс джерел, наукового дослідження, що включає в себе різноманітні типи та види, матеріалів. У дослідженні використані документи ЮНЕСКО і міжнародних, музейних організацій, що регулюють процес розвитку і функціонування, музеїв як інституцій, а також соціологічні дослідження, присвячені ролі, музеїв у суспільстві. Також використані концепції створення музейних, інституцій, каталоги і путівники, публікації в ЗМІ та нью-медіа (соціальні, мережі, інтернет-портали музеїв), значна частина яких вперше вводиться в, науковий обіг української історіографії. Також використані неопубліковані, матеріали, що перебувають в архівах польських наративних музеїв,, досліджених у ході роботи, Національного музею Тараса Шевченка,, Маріупольської міської ради, а також в архіві автора дослідження., У підрозділі «Наукова методологія дослідження» викладено, теоретичні засади та методологію дослідження, описано застосовані в роботі, методи. В основу роботи покладено системний підхід, методологія якого, стосовно вивчення культури дозволила розглянути музеї і музейну діяльність, як систему, розкрити цілісність об’єкта дослідження і забезпечити вивчення, його механізмів, виявити різноманітні типи зв’язків такого складного об’єкта, як музей і звести їх в єдину теоретичну картину. У ході дослідження була, зроблена спроба використати метод узагальнення для вивчення процесів, виникнення публічних музеїв, форм роботи наративних музеїв і створення в, них публічних програм. Також були використані загальнонаукові методи, (критично-об’єктивного аналізу джерел, логічний, синхронізації,, 7, спостереження як емпіричного дослідження). Також використано спеціальні, методи (історичний, порівняльно-історичний, індивідуалізації, актуалізації)., У другому розділі «Місце та роль сучасного музею в суспільстві», досліджено роль музеїв та різних аспектів їх функціонування в умовах різних, суспільних моделей, виходячи з особливостей процесів розвитку музею і, суспільства. Це демонструє розвиток музеології та інституції музею в, історичній динаміці та дозволяє відстежити трансформації інституції, відповідно до динаміки розвитку суспільних відносин і їх взаємного впливу,, розкривши в повній мірі історичні передумови появи феномену наративного, музею., У підрозділі «Еволюція підходів до творення публічних музеїв у ХІХ, – ХХІ ст.» розглянуто історичні передумови виникнення публічного музею, та розглядаються зміни його суспільної ролі відповідно до змін суспільних, моделей у різні періоди існування публічних музеїв., У підрозділі «Вплив музеїв на розвиток сучасного міського простору, Польщі» звертається увага на процес перетворення публічного музею з, виключно сховища і науково-дослідного центру на інструмент соціальних і, культурних перетворень на службі громад. Аналізується роль сучасного, наративного музею у трансформації міського простору та популяризації, регіонів і міст, формування їх туристичної привабливості., У підрозділі «Соціальні функції музею в умовах сучасного, польського суспільства» проаналізовано перетворення музеїв на центр, суспільної комунікації, неформального спілкування та освіти. Розкривається, роль цих інституцій у створенні символічного соціального капіталу,, комунікації та налагодження соціальних зв’язків у середовищі, де вони, знаходиться. У підрозділі «Функціонування системи комунікацій польських, музеїв на рубежі ХХ – ХХІ ст.» досліджується процес зміни комунікаційної, моделі музеїв, обумовлений розвитком і поширенням вільних ЗМІ,, телебачення та інтернету, що принесли за собою поступову зміну форм, комунікації протягом другої половини ХХ століття. Одним із результатів, 8, цього процесу стали зміни в системі сприйняття інформації відвідувачами, музеїв. У свою чергу це призводить до необхідності перегляду музеями форм, і способів власної комунікації з відвідувачем і аналізу її ефективності., У третьому розділі «Становлення концепції нараційного музею у, польській музейній справі на початку ХХІ ст.» здійснюється аналіз поняття, наративний музей, форм його діяльності, історії виникнення і важливих, аспектів створення та функціонування польських наративних музеїв. У, підрозділі «Передумови появи сучасного польського наративного музею та, його роль у суспільстві» автор звертається до польського досвіду творення, наративних музеїв, як найбільш близьких до України, через схожий, суспільний досвід та його трансформації останнього десятиліття минулого, сторіччя. Подається аналіз презентації польськими музеями власної історії і, творення історичної політики на європейському та світовому рівні. Таким, чином актуалізуються досвід та «технологія» побудови наративних музеїв,, що є актуальними і для вітчизняного музейництва., У підрозділі «Становлення музейної архітектури та її роль у творенні, наративного музею» вивчено процес трансформації архітектури публічних, музеїв та комплексно проаналізовано її роль у творенні і функціонуванні, сучасного наративного музею у міському просторі., У підрозділі «Особливості побудови сучасної наративної експозиції», проаналізовано вплив переходу до перформативної (постмодерністичної), суспільної моделі, зміни форм і способів комунікації і способів сприйняття, інформації відвідувачами музеїв на перегляд засадничих форм музейної, комунікації – побудови експозиції. У підрозділі досліджуються засади, побудови сучасної наративної експозиції, основні принципи її, функціонування та музейної комунікації. У підрозділі «Сучасні форми, роботи з відвідувачами польських наративних музеїв» робиться огляд, публічних програм сучасних наративних музеїв та аналізується їх роль у, музейній діяльності польських музеїв., 9, Таким чином в дослідженні вдалося узагальнити та систематизувати, процеси трансформації інституції музею в контексті суспільних змін в, Польщі у 1980-х – 2010-х роках. Вдалося дослідити і проаналізувати, історіографію та джерельну базу із досліджуваної проблематики; дослідити, еволюцію підходів до створення публічних музеїв в період з ХІХ по ХХІ ст., Дослідити вплив музеїв на розвиток сучасного міського простору Польщі;, Проаналізувати та показати соціальні функції музею в умовах сучасного, польського суспільства; дослідити функціонування системи комунікацій, польських музеїв на рубежі ХХ – ХХІ століття; вивчено передумови появи, сучасного польського наративного музею та досліджено його роль у, суспільстві; вивчено роль архітектури у творенні нараційного музею;, досліджено процес творення сучасної наративної експозиції та особливості її, побудови; проаналізовано сучасні форми роботи з відвідувачами – освіти та, Ключові слова: Музей, музеологія, наративний музей, наративістика,, експонат, сучасний музей, експозиція, нова музеологія, третє місце,, соціальний капітал, туризм.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0