У дисертації розроблено теоретичні й методичні засади суспільно-географічного, дослідження української діаспори. Визначено суспільно-географічну сутність, терміну “діаспора”, проаналізовано етнокультурні критерії програм перепису, населення, на основі яких здійснено типізацію країн за інформаційною основою, щодо української діаспори, виділено чинники, які впливають на етногеографічні, процеси у середовищі української діаспори., Виявлено сучасний стан та тенденції у розселенні української діаспори, зокрема, досліджено зміни її розселення в розрізі макрорегіонів, країн та адміністративних, одиниць середньої і нижньої ланки; досліджено поширення української мови у світі,, статевовікову структуру української діаспори та її освітній рівень. Виділено основні, чинники зменшення чисельності українців, закономірності у поширенні української, мови., Проаналізовано найважливіші проблеми вітчизняної діаспоральної політики та, суспільно-географічних досліджень української діаспори, подано рекомендації щодо, їх вирішення. На основі аналізу результатів переписів населення здійснено, типізацію країн, де проживає численна українська діаспора., Ключові слова: демогеографічні процеси, діаспоральна політика, етнічна, меншина, етнічна територія, етнічний склад населення, етногеографічні процеси,, етногеографія, етномовна географія, мова домашнього спілкування, мовний склад, населення, рідна мова, українська діаспора.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0