Монографія представляє комплексний лінгвотекстологічний розгляд середньовічних писемних джерел православної церкви, що традиційно визначаються як слова і повчання проти залишків язичництва в народі. Дослідження візантійських витоків таких повчань, їх взаємозв’язків, аналіз мовних особливостей, ключової лексики (передусім теонімії та міфонімії), а також смислових домінант дозволяє запропонувати цілу низку нетривіальних рішень щодо багатьох важливих для славістики питань у вивченні духовних старожитностсй слов’ян, закарбованих у мові. У поєднанні ці рішення подають реконструкцію одного з фрагментів стародавнього суспільного дискурсу, де головним місцем виявляється обговорення канонічних богословських проблем, пов’язаних з боротьбою церкви проти єретичних ухилів.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0