У монографії здійснено комплексний аналіз мовної політики Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР у макросоціолінгвістичному аспекті. Обґрунтовано, що тогочасну мовнореформаторську стратегію реалізовано в напрямах статусного та корпусного мовного планування. У законодавчому забезпеченні діяльності українських урядів виокремлено й систематизовано корпус директивних документів, на яких ґрунтувалися статусні заходи. Зроблено висновок про послідовність та наступність мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР попри певні відмінності внутрішньо політичного життя в роки діяльності цих урядів., Проаналізовано участь держави у випрацюванні заходів корпусного планування. Як вияв корпусної мовної політики кваліфіковано діяльність тогочасних правописних і термінологічних комісій, видання термінологічних словників, директивні документи про використання української мови в діловодстві. Обґрунтовано, вплив мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР на суспільну свідомість та мовну поведінку., Монографія адресована соціолінгвістам, історикам мови, фахівцям, які досліджують зв’язок мови та суспільства. Стане в пригоді також викладачам, аспірантам, студентам філологічних спеціальностей, а також усім, хто цікавиться проблемами мовної політики та історією української мови в ХХ ст.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0