Мета дослідження полягала в тому, щоб з’ясувати особливості, історичних змін притчі як жанру і як художнього засобу в українській, літературі давнього періоду, виявити співвідношення оригінальних і, запозичених елементів у притчах від давнини до XIX ст., Досягнення мети передбачає розв’язання таких конкретних, дослідницьких завдань:, 1) з’ясувати стан розробки проблеми притчі в українській і, світовій літературах взагалі, і в давній українській зокрема;, 2) визначитися з методологічною і теоретичною базою, дослідження, та застосувати комплексний аналіз твору для виявлення історичних змін, у притчі як жанрі і як художньому засобі від давнини до ХІХ ст.;, 3) встановити самобутність і особливості використання, запозичених і мандрівних сюжетів притч у творах національної, літератури зазначеного періоду;, 4) виявити й охарактеризувати основні способи нової, інтерпретації усталених біблійних притч у давній українській літературі, філософами, священиками, вітчизняними письменниками і т.п.;, 5) простежити закономірності історичних змін притчі (як жанру і, як художнього засобу) за період від давнини до ХІХ ст.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0