Стаття «Їжа, сім’я та Реформація: від родинного портрету до застілля в мистецтві ранньомодерних Нідерландів» // Стефанія Демчук

№ 2 (2023): Український історичний огляд Випуск 2, Поява в Нідерландах традиції художнього зображення родинного застілля сягає 1530­х рр.Метою цього дослідження є з’ясувати витоки нового типу портрету та пояснити зміни, якіпризвели до художніх новацій. Джерель­ну базу становлять родинні портрети з колекцій світових музеїв, кулінарні книги, трактати ідеологів Гуманізму та Реформації. До питань,пов’язаних із застільними портретами, зверталися в різний час Марґарет Салліван, ВолтерҐібсон, Клаудія Ґольдстайн та інші. На їхню думку, портрети роди­ни за столом відповідалипротестантській етиці (Салліван) та соціальним нормам (Ґібсон, Ґольдстайн). Такі портретимали закріпити статус родини та створити бажаний образ для нащадків. Застосовано методи іконогра­фічного й іконологічного аналізу за Ервіном Панофським, який пропонував трактувати іконографічні зміни як симптоми глибших перетворень у су­спільстві. Наукова новизна визначається кореляцією між зображеннями їжі на портретах і реальними рекомендаціями тогочасних кулінарних книг. Застільний портрет поєднав у собі елементи двох жанрів. Якщо компо­зиційний поділ на «жіночу» і «чоловічу» половину зображення веде свій початок від богомільних девоційних портретів XV ст., то вплив марійних сюжетів, а також репрезентацій біблійних сюжетів, як­от шлюбу в Кані й Тайної вече­рі, маркують водночас спадкоємність художньої традиції та соціальні зміни, що полягали в підвищенні престижу родинного життя і появі необхідності експонувати його.На зміну більш прагматичному середньовічному трактуванню родини як засобу контролю над гріховними бажаннями та толерованого Церквою біологічного відтворення приходить ренесансний ідеал гармонійної родини, об’єднаної емпатією. Замість сакральногопростору девоційного портрету члени родини є у просторі приватногопомешкання. Якщо в XV ст. біблійні сюжети вписували в повсякденний інтер’єр, аби зробити їх зрозумілішими і ближчими глядачеві, то у XVI ст. відбувається інверсія сенсів – повсякденні образи за допомогою, зокрема, харчового символізму набувають священного символізму. Ключову роль у цьому відіграло поширення серед міського патри­ціату ідей «християнського» гуманізму (Еразма Роттердамського, Хуана Луїса Вівеса) та Реформації (Мартіна Лютера, Жана Кальвіна). Підвищен­ня статусу родинного життя знайшло відображення у візуальній культурі. Адже зміщення фокусу зі шлюбу як метафори спасіння до шлюбу як ідеалу земного життя готувало ґрунт для емансипації родинного портрету від його релігійно забарвленого попередника – донаторського портрету. Тобто ствер­джувалася сакральність повсякденного, коли підкреслювалася божественність найбуденніших обов’язків чи ритуалів на кшталт сімейних трапез.Ключові слова: родинний портрет, Реформація, Гуманізм, їжа, застілля, Ні-дерланди.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0