Отже, мета нашого дослідження полягала в тому, щоб використавши, науковий потенціал, насамперед концепцій соціального конструктивізму,, підходів постколоніальної теорії та критики, з’ясувати чинники й окреслити, модель національної ідентичності в публіцистиці другої половини XIX —, першої третини ХХ ст., а також легітимізувати в українській науці про, журналістику вищезгадані методологічні стратегії., Реалізації мети сприяло розв’язання конкретних завдань. У галузі, історико-теоретичних медіадосліджень:, • акумуляція й критична рецепція теоретичних обґрунтувань категорії, „публіцистика”, внесення уточнень до теоретичного дискурсу феномену, публіцистики, зокрема щодо визначення поняття й меж, — віддиференціювання, та дистанціювання її від художньої літератури;, • розгляд (у теоретичному аспекті) масової комунікації як чинника, національної ідентичності;, • розкриття потенціалу мас-медій як однієї з технологій соціального, конструювання дійсності (зокрема формування національної ідентичності);, • обґрунтування ролі спільного інформаційно-комунікаційного простору як, умови, механізму складання національної ідентичності, організуючого концепту, національного дискурсу;, • з’ясування настановчих функцій публіцистичного наративу у контексті, проблеми національної ідентичності; 12, • вичленування й аналіз найпомітніших концепцій, створених, українськими публіцистами у межах моделі національної ідентичності,, відстеження модусів трансформацій цих теорій, їх переакцентації у, синкретично-синхронному та історико-діахронному вимірах.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0