Головні герої книжки кисво-могилянського історика Катерини Диси – відьми і чари. Абстрактніше – уявлення про відьомство і чари, звинувачення у відьомстві, а також конфлікти, що призводили до таких звинувачень. На читачів чекає захоплива інтелектуальна екскурсія за лаштунки судових процесів, адже самі суди, доводить авторка, – це лише оболонка. Важливо пам’ятати – судові документи, що їх тримає в руках історик, пройшли кілька своєрідних фільтрів: слова відьми переказав писар; записане не конче тотожне відповіді на запитане; не відомо, яким тоном усе це сказали… Що відбувалося під час судів? На підставі яких законів і процедур розглядали справи про чари? Яку роль відігравали плітки й тортури? Авторка порівнює законні приписи з реальними судовими практиками, аналізує соціяльний і релігійний склад учасників судів, вироки у справах про чари, з’ясовує, які саме конфлікти – у яких середовищах і щодо яких предметів – найчастіше викликали підозри й звинувачення у відьомстві. Книжку завершує мікроісторичне дослідження дітовбивства й чаклунства у волинському селі Щуровчики. Працюючи з матеріялами судів про чари найважче шукати золоту середину між довірою до кожного записаного слова та надмірним скепсисом і критикою фантастичних історій зачарування. Цілісну картину подій, доводить авторка, відтворити неможливо, а читач має пам’ятати – всі ці історії є не продуктами реальности, а результатами людських страхів, переживань, фантазій і підозр. Якщо історії про зачарування дітей і тварин можуть видатися сучасному читачеві наївними й невірогідними, це не означає, що вони були такими і для людей ранньомодерної доби.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0