Ця книга – свідчення Мехеля Дімента, єврея, уродженця волинського містечка Свинюхи (нині с. Привітне Локачинського району), про пережите ним під час Другої світової війни у рідному містечку та в гетто в Локачах, до якого невдовзі після початку німецької окупації переселили його громаду, про його втечу з гетто напередодні ліквідації та поневіряння протягом майже двох років теренами Волині у пошуках притулку, переховування у колишніх сусідів та друзів. Від першої особи читач дізнається про етапи нацистського «остаточного розв’язання єврейського питання» на Волині, сприйняття та вчинки щодо цього різних верств місцевого неєврейського населення, про стратегії виживання жертв та пошуки способів порятунку переслідуваними. Це проникливі та сповнені болю спогади людини, яку, як і кількасот тисяч інших волинських євреїв, було перетворено на об’єкт знущання, пограбування, експлуатації та, зрештою, вбивства на тлі кривавої боротьби за встановлення расового панування або створення етнічно однорідного простору, що розгорталася у Волинському регіоні у 1941–1944 роках.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0