Поетоніміка модерністської та постмодерністської прози // Марія Доценко

Доценко М. В. Поетоніміка модерністської та постмодерністської прози. –, Кваліфікаційна робота на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Донецький національний, університет імені Василя Стуса Міністерства освіти і науки України. – Вінниця,, 2018., Дисертацію присвячено аналізу поетоніміки модерністської та, постмодерністської прози в аспектах її походження, структури, функціонально-, стилістичного та навантаження., У дисертації здійснена перша спроба комплексного аналізу поетоніміки в, модерністських та постмодерністських прозових літературних творах., Поетонімам належить епохальна роль як художньо-виражального лексичного, прошарку, що маркує письменницький стиль, експлікує світоглядні та, художньо-літературні авторські інтенції., У першому розділі роботи витлумачено основні поняття ономастики,, окреслено проблематику історії вивчення власних імен, термінологічного, апарату, класифікаційних ознак і їхніх функцій. Специфіка онімів у, художньому тексті є предметом дослідження багатьох наукових студій, вітчизняних і зарубіжних вчених; вибір поетонімів, зокрема їх семантико-, стилістичних особливостей, представляє характеристичний елемент кожного, твору., У дисертації терміни «поетична ономастика» та «літературна, ономастика», «поетонім» і «літературний антропонім» потрактовано як, синонімічні. Поетична ономастика – це розділ ономастики, що вивчає ВІ в, літературних творах, зокрема принципи їх творення, особливості, функціонування в тексті, стилістичний потенціал, сприйняття читачем, а також 3, світоглядні й естетичні установки автора твору, що зумовили відповідний, поетонімікон., Універсальним терміном, який корелює з усіма розрядами ВІ в, літературному тексті, є поетонім – ім’я в художній літературі, що реалізує, номінативну, характеризувальну, стилістичну, ідеологічну та інші функції., Онімні одиниці постають вербалізованими відображеннями в свідомості, реципієнта об’єкта найменування та репрезентують одиничні поняття про, певний об’єкт або ж становлять результат різноманітних семантичних, модифікацій., Вважається, що антропоніми є найбільш ілюстративними засобами в, рамках пропріальної лексики художнього тексту, вони функціонують як, невід’ємна складова в системі засобів художньої виразності. Можна, виокремити такі функції власних імен у художньому тексті: номінативна,, характеристична, стилістична, експресивно-емоційна, алюзійна,, деконструктивна та функція мовної гри., Специфіку літературних антропонімів відображає ємність їхнього, змістового навантаження, їхня вторинність щодо загальних онімів,, упорядкованість поетонімної системи., Зміни в системі ВІ загалом породжені історичними та культурними, традиціями, а також відповідають етапам розвитку суспільства., У другому розділі викладені результати дослідження модерністської, поетоніміки, зокрема охарактеризовано генеалогічні, структурні та семантичні, особливості власних імен; проведений кількісний аналіз етнонімної та питомої, лексики виявив превалюючу роль запозичених імен (98 номінацій; 92,5%);, рідномовні імена представлені поодиноко (8 номінацій; 7,5%)., У дисертації також розглянуто семантико-стилістичні функції поетонімів, та їхні конотативні особливості; здійснено лексико-семантичний аналіз прізвищ, із їхньою подальшою класифікацією; з’ясовано структурні особливості 4, антропонімів, виявлено однокомпонентні та багатокомпонентні різновиди;, диференційовано типи номінації в межах різних антропомоделей., Аналіз денотативно-номінативної структури топоніміки дозволяє, констатувати, що основними рисами поетоніміки модерністської літератури є:, 1) поширення топонімів – імен міських об’єктів, що пояснюється загальною, урбанізацією життєустрою епохи; 2) активне використання суверенонімів,, континентінімів, космонімів як відповідь на суспільну глобалізацію. У ході, дослідження також диференційовано та проаналізовано денотативні основи, прецедентних поетонімів., У третьому розділі дисертації подано аналіз поетоніміки, постмодерністських письменників, який відрізняється від попередньої епохи,, зокрема, диференційна ознака цього періоду, виявлена за допомогою, генеалогічного підходу, полягає у збільшенні запозичених антропонімів (124, номінації; 83,2%)., У прозаїчних творах обох періодів переважна більшість запозичень, походить від давньогрецької, латинської та єврейської. Крім того, загальними, джерелами запозичень антропонімів є англійська, арабська, італійська, німецька, та тюркськімови. У проаналізованих літературних творах обох періодів, виявлено антропоніми, похідні з різних мов: у модерністських текстах це імена, з китайської, шведської, арамейської, фінікійської, санскриту; в, постмодерністській прозі – зі скандинавських мов, французької і грузинської., Питомі антропоніми, представлені маргінально як в модерністських, так і, постмодерністських творах (25 номінацій; 16,8%)., З точки зору модифікацій антропонімів розрізнено типові, постмодерністські методи інтертекстуальності та мовної гри; спостережено, наскрізний сакральний мотив., Аналіз прізвищ виявив зміни у кількісному співвідношенні виділених, типів, зокрема, виділено унікальні авторські новотвори. Лексико-семантичний, аналіз імен в обох періодах показує такі групи: патронімні, топонімні, побутові, флороніми, орнітонімні, анімалонімні, етнонімні, професійні, занняттєві та, прикметні типи. У модерністських романах переважають прикметні, патронімні, та професіні, тоді як в постмодерністській прозі це патронімні, прикметні та, топонімні. Примітно, що серед структурних моделей з’являються скорочені, прізвища, поширюються прізвиська, збільшуються жіночі імена., Денотативно-номінативний аналіз показав, що топоніми, а саме хороніми,, ойконіми, ороніми, терроніми та гідроніми, широко представлені в, постмодерністській прозі; крім того, виділено значну кількість номінацій, географічних об’єктів, розташованих за кордоном., У дослідженні також виділено прецедентні поетоніми; сфери літератури,, історії, релігії служать основою їхнього формування як в романах, постмодернізму, так і модернізму. Переважна більшість виявлених, прецелентних імен є спільною для прози обох періодів, однак також, зафіксовано й оригінальні оніми: у модерністській прозі це лексичні одиниці,, що апелюють до кримінального му світу та фольклору, в постмодерністській, прозі – до сфери кіно., Відмінною рисою постмодерністського періоду є наявність фонових, власних назв, представлених іменами машин, газет та журналів, ергонімів. У, текстах фонові орієнтири виділено як у трансплантованій (оригінальною, мовною формою), так і в транслітерованій версії., Таким чином, доведено, що власне імена є невід’ємним елементом, стилістичної та організаційної структури художнього твору, що відображає, авторський стиль та світосприйняття., Ключові слова: ономастика, онім, поетонім, власне ім’я, антропонім,, топонім, модернізм, постмодернізм, художній текст.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0