Розглядаючи театральне життя крізь призму взаємодії театральних митців, і менеджерів з владою і міською буржуазією під час російської окупації,, стаття є спробою продемонструвати, що польський національний проєкт переміг у місті вже у перший рік війни задовго до фактичної перемоги у польськоукраїнській війні 1918–1919 років. У нових умовах війни і окупації польській громаді вдалося зберегти тяглість культурних інституцій і панівне становище польської культури. Натомість зародки українського інституційного життя не змогли витримати викликів воєнного часу. Окрім того, закриття у перші тижні окупації єврейського приватного театру Гімпеля, що був одним із важливих осередків театру ідиш в передвоєнній Европі, призвело до маргіналізації єврейської культри і утвердження одноосібного домінування польської культури у Львові
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0