Висвітлено перебіг “календарних конфліктів” у громадах Української греко-католицької церкви (Української като- лицької церкви) в США та Канаді у 1950–1960 рр., що призвели до створення паралельних “старокалендарних” парафій у Чикаго, Клівленді, Філадельфії та Вашингтоні. Прибуття та адаптація до життя в США і Канаді повоєнної хвилі українських емігрантів супроводжувалися низкою конфліктів із представниками “старої” еміграції, зокрема й у релі- гійній сфері. Бажання подолати дезорієнтацію в нових умовах та прагнення пригальмувати процес асиміляції спону- кали представників третьої хвилі еміграції до максимального збереження і підсилення тих елементів релігійної тра- диції, які б, з одного боку, міцніше пов’язували їх із батьківщиною, а з іншого – відмежовували від оточуючої культури. Такий підхід не завжди збігався із прагненнями нащадків попередніх хвиль емігрантів та проводу УГКЦ в цих країнах, що прагнули глибшої адаптації церковного життя до місцевої культури. Як наслідок, у спільнотах, що складались із представників третьої хвилі еміграції, сформувалось явище “діаспорної релігійності”, притаманне першим поколін- ням емігрантів, що полягає у формуванні такого релігійного середовища (одним з елементів якого став календар), інституцій і дискурсу, які б пов’язували новоприбулих емігрантів із батьківщиною і вберігали їх від асиміляції.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0