Роман «За п’ять хвилин дванадцята (уривок з роману «Люба»)» // Іван Багряний

Роман «Люба», як можна судити з уривчастих свідчень, Іван Багряний написав наприкінці війни, присвятивши його боротьбі УПА. Проте твір Багряний власноруч знищив «тому, що розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колишніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів». Пояснення автора стане зрозумілішим, якщо згадати його повоєнну еміграційну політичну діяльність., Ще за війни І.Багряний співпрацював з підпіллям ОУН(б) та УПА і з делегацією Закордонного представництва Української Головної Визвольної Ради виїхав на Захід. Там у нього виникли ідеологічні розбіжності з бандерівським табором. Багряному не подобалось недостатнє розуміння західноукраїнськими націоналістами специфіки Сходу України, нехтування тими змінами в свідомості людей, які сталися за 20 років комуністичної влади в УРСР, стремління до вождизму, монопартійності, застосування психологічного і фізичного терору стосовно опонентів, що було особливо характерним для еміграційних Закордонних Частин ОУН., Відомо, що Іван Павлович створив окрему Українську революційно-демократичну партію і часто критикував націоналістичний табір. Під «таборовими» державами тут маються на увазі табори переміщених осіб (англ. «Ді-Пі») – для біженців, остарбайтерів, військовополонених, які опинилися в Німеччині., Отже конфлікт з бандерівцями був причиною того, що автор спалив роман про тих, з ким посварився., Збереглося лише кілька сторінок чернетки, зміст яких опублікував літературознавець Олександр Шугай у своєму романі-дослідженні “Іван Багряний або Через терни Гетсиманського Саду” (Київ, 1996)., До нас дійшов також експромт “Любі Х”, датований 7 січня 1945 р. з приміткою «В Братиславі, в редакції часопису «Нова доба», під час різдвяної вечері недавно ще партизанської молоді»:, Розцвіла б в оранжереї —, Не було б потіхи з неї,—, Та вона в боях зросла,, В буревіях розцвіла,—, Через те вона і люба,, Ця дівчина наша Люба., В тій же чернетці, за спостереженням О.Шугая, «В іншому місці – олівцем, рукою Багряного — зазначено: «Інцидент з покоївкою (шпигункою), до роману «Люба»…». Це наштовхнуло дослідника на думку, що цей твір (як і решта прози Багряного) має автобіографічний характер.