Стаття «Девіантна поведінка співробітників органів держбезпеки у добу Великого терору (на прикладі Одеського обласного УНКВС)» // Микола МихайлуцаОлег Бажан

“З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ” №1 (55) 2021, Мета дослідження: проаналізувати комплекс причин та факторів, що детермінували соціальні відхилення, особливості девіантної поведінки співробітників радянських органів державної безпеки у період масових політичних репресій в Українській РСР у другій половині 1930-х рр., Відтворюючи поведінку співробітників державної безпеки, дослідники використали антропологічний підхід. Також були використані наукові напрацювання французького соціолога Е.Дюркгейма, який стверджував, що у суспільстві, в якому старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не утворилися, наступає так звана соціальна аномія як певна форма девіантності., Для реалізації означеної мети був застосований комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Для аналізу девіантної поведінки автори використали такі методи: історичний, біографічний, порівняльний, конкретно-пошуковий, метод термінологічного аналізу., Виокремлено групу чинників, що зумовлювали девіантну поведінку співробітників державної безпеки УНКВС по Одеській області: соціальні чинники (несприятливе соціальне-економічне становище, суспільна мораль та моральні цінності, культ насилля, що утвердився у радянському суспільстві в умовах панування командно-адміністративної системи) та індивідуально-психологічні (наявність певних характеристик індивіда, особистістні та професійні якості). Розглянувши типи девіантної поведінки (алкоголізм, садизм, крадіжки, розпуста), зроблено висновок, що відхилення від загальноприйнятих норм так чи інакше залежало від психологічного стану індивідуума, взаємовідносин з найближчим оточенням, а також від рівня його освіти, загального світогляду.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0