У статті розкривається процес спадковості євроукраїнських історико-, культурологічних традицій, що зародилися в стародавні часи спільної культури, європейських народів. На теренах України-Руси відбувалися трансформаційні культурні, проекти ще з античного періоду історії культури. Центром вкорінення зразків греко-, римського культурного розвитку було Північне Причорномор’я. В період християнізації, України-Руси цей процес набуває масштабного поширення. На прикладі зодчества, декоративного мистецтва соборів Чернігівщини, таких як Спасо-, Преображенський, Борисоглібський, Троїцько-Іллінського монастиря прослідковується, соціалізація європейських стильових напрямків. Вони поєднали в собі візантійський і, місцевий типи будівель, елементи розпису балканських художників і давньоруської, дерев’яної архітектури, деякі романські традиції, на приклад наявність двох веж на, західному фасаді. Від візантійських майстрів древньоруські майстри запозичили, технічні прийоми цегляної і кам’яної кладки стін. Головними ознаками спільних, європейських традицій стали візантійський та романський стилі забудов соборів,, церков, монастирів., Ключеві слова: соціалізація, трансформація, культура, історія, європейські,, національні традиції, архітектура, собори, Чернігів, середньовіччя.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0