Стаття «Народно-побутові традиції сіверян в історії культури України» // Вікторія Балабушка

Мета статті – систематизувати історико-культурологічний досвід, наукових досліджень процесу трансформації самобутніх народно-побутових, традицій сіверян: від стародавніх племен Волинцевсько-Роменської культури, до українського населення Чернігово-Сіверського краю, що разом утворили, українську народність та державність Київська Русь. Методи дослідження:, базуються на евристичному методі систематизації наявної класичної та, сучасної наукової думки, що склали культурологічний напрямок реконструкції, цілісного процесу проблеми. Наукова новизна: зазначеної проблеми полягає, в тому, що вперше в культурологічній науці аналізується динаміка, узагальнення збережених самобутніх народно-побутових традицій сіверян:, особливості територіальних меж Чернігово-Сіверського князівства; місцевого, будівництва житла, землеробського, риболовського, бортницького промислу, відповідно можливостям природного ландшафту; орнаментації місцевих, візерунків нанесених на знайдених артефактах, зокрема, гончарних та, ювелірних виробів; звичаїв та обрядів сіверян збережених оригінальним, місцевим літописанням, зокрема й поховального, весільного обряду,, торгівельних відносин з країнами Сходу, Заходу; всі ці самобутні народно-, побутові особливості укорінили національні традиції культури української, нації. Висновок. Проаналізувавши історіографію до проблеми народно-, побутових традицій сіверян в історії культури України було виокремлено:, постійне розташування та проживання східнослов’янських сіверян Чернігово-, Сіверського краю в складі Київської Русі; народно-побутові традиції, які, проявилися на базі розвитку матеріальної Волинцевської, Роменської культури, стародавнього, середньовічного часу. Племена та народи Чернігово-, Сіверського краю будували каркасно-зрубний тип дерев’яних напівземлянок-, будинків; споконвічно вели хліборобський спосіб життя, про що свідчать, збережені артефакти фондів музеїв старожитностей знайдених місцевими, археологічними розкопками; займалися різними ремеслами, зокрема гончарним, виробництвом; бортницьким, риболовським промислом, мистецтвом; мали своєрідні ознаки похорону небіжчика, зокрема й кремацію та, кургано-могильний насип, що й нині ідентифікують племена сіверян як, український народ, націю., Ключеві слова: територія, сіверяни, самобутня волинцевська, роменська, культура, народно-побутові традиції.