Оповідання «Еліксир довголіття» // Оноре де Бальзак

Це оповідання є одним з найранніших творів у «Філософських етюдах» і загалом у «Людській комедії». Вперше воно було опубліковане в 1830 р. в журналі «Ревю де Парі». Згодом ввійшло до першого видання «Філософських романів і оповідань» (1831). У 1846 р. Бальзак включив його до XV тому «Людської комедії» і до II тому «Філософських етюдів»., Оповідання написане на «вічний сюжет» про Дон Жуана, але ця тема була оригінально розроблена. В образі головного героя Хуана Бельвідеро маємо незвичайне поєднання Дон Жуана і скнари, а донжуанізм тлумачиться автором як безмежний і корисливий егоїзм. Демонізм дона Хуана зовсім втрачає відтінок надприродності й проявляється лише в тому, що «він нічого не сприймав серйозно. Його життям було знущання з людей, речей, ідей і порядків». На відміну від легендарного Дон Жуана, бальзаківського героя не спіткала небесна кара за всі його гріхи,— навпаки, після смерті він був проголошений святим і зайняв у храмі місце Христа. В оповіданні виразно проявляється антиклерикальна тенденція, пов’язана з просвітницькою традицією., За своєю поетикою оповідання особливо близьке до романтичної літератури, зокрема до «готичного роману» і до творів Гофмана, яким Бальзак захоплювався і який справив на нього значний вплив. І назва твору, і характер розробки основного мотиву певною мірою перегукуються з романом Гофмана «Еліксири сатани».

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0