Строфічний роман, “Свідок для сонця шестикрилих” це найтяжчий твір у нашій літературі. Таке окреслення не критерій, лише ствердження очевидного, і, якщо можна з цього зробити якийсь висновок, то хіба лише той, що Василь Барка, автор монументальної поеми, показав творчі прагнення, прикметні великим епікам. Тому не можливо “інтерпретувати” цей твір на кількох сторінках вступу. Признаюся, я не маю наміру давати тут послідовної аналізи, лише блукатиму імпресіоністично на периферіях твору.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0