Стаття «Катирлезька Задунайська Січ: поява, статус, організація козацької служби» // Олена Бачинська

Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри : матеріали V Міжнар. наук. конф. (м. Одеса, 24-25 квітня 2015 р.) / відп. ред.: М. І. Михайлуца ; НАН України, Ін-т історії України [та ін.] . – Одеса : Одеський нац. ун-т, 2015 ., Зруйнування Запорозької Січі 3-5 червня 1775 р. призвело до переходу значної частини запорозького козацтва у межі Очаківської округи, Дністра та пониззя Дунаю – тобто, територій, що належали на той час Османській імперії. Інша частина козаків залишилась на південноукраїнських землях у складі Російської імперії. Тепер у межах двох імперій їм потрібно було визначити своє місце в нових умовах життя. Зазначені землі були обрані запорожцями не випадково, з цією територією вони були знайомі вже з кінця XVII ст. внаслідок козацьких походів та російсько-турецьких війн. У другій половині XVIII ст. ці території Османської імперії найбільше відповідали умовам степового кордону звичного для запорожців і стали районами, де можна було б відновити традиційне господарство та власну організацію – Січ, втрачену в 1775 р.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0