Гендерні художні моделі сучасної української романістики // Ольга Башкирова

Башкирова О.М. Гендерні художні моделі сучасної української, романістики. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук, за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури і 10.01.01 – українська, література. – Київський університет імені Бориса Грінченка, Міністерство, освіти і науки України;, Київський університет імені Бориса Грінченка. – Київ, 2019., Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю системного, дослідження шляхів художньої репрезентації гендерної ментальності в, сучасній українській романістиці. Вперше у вітчизняному літературознавстві, індивідуально-авторські художні моделі світу, позначені гендерною, інтенційністю, вивчено з позицій як іманентних закономірностей творення й, функціонування художнього тексту, так і екстралітературних, соціокультурних чинників., Наукова проблематика, заявлена в дисертації, коло теоретичних питань і, специфіка досліджуваного матеріалу зумовили використання відповідної, методології. Структурно-семіотичний підхід дав змогу розглянути художній, твір як знакову систему, поєднану ієрархічними зв’язками. Принципи, постструктуралістського аналізу дозволили увиразнити динамічний аспект, функціонування художнього тексту / літературного твору, виділити в його, структурі стале «ядро» й історично мінливу «периферію». Міфологічний та, психоаналітичний методи були застосовані з метою виокремлення в образній, системі роману констант, які відповідають глибинним ментальним уявленням, (архетипам), і з’ясування їх психологічного змісту. За допомогою, порівняльного та порівняльно-історичного методів було здійснено зіставлення, художньої рецепції певних образних домінант на різних етапах розвитку, національного письменства. 3, У дослідженні конкретизовано поняття художньої моделі. Визначено,, що художня модель є узагальненням художньої картини світу,, репрезентованої літературним твором, і характеризується багаторівневістю, своєї будови. Її глибинні пласти втілюють архаїчні ментальні уявлення;, жанрові особливості, архітектоніка, система персонажів та сюжетних зв’язків,, наративні стратегії становлять динамічні рівні буття художнього цілого,, більшою мірою корелюючи з панівним стилем і особливостями літературного, процесу певної доби. Стать і гендер представлені в дослідженні як, фундаментальні характеристики людського буття, що утворюють найглибший, шар численних творів сучасної романістики і виявляють свою складність і, суперечливість на рівні сюжетотворення й наративних стратегій. В дисертації, уточнено фактори, що визначають гендерну ментальність і корелюють з, основними модусами її художньої репрезентації в літературі: тілесність як, фізіологічна даність; соціальні норми «чоловічої» і «жіночої» поведінки, що, існують у конкретному суспільстві; взірцеві культурні установки,, представлені в міфології, художній творчості, масовій культурі, які, продукують ідеальні образи фемінності й маскулінності. У центрі, дослідження перебувають світоглядно значущі художні моделі, які, відображують складну взаємодію цих компонентів і тісно пов’язані з, позатекстовою реальністю, виконуючи два типи функцій: рефлективні,, інтерпретаційні (спрямовані на осмислення й репрезентацію симптоматичних, суспільно-культурних тенденцій) і прогностичні, проспективні (пов’язані з, моделюванням бажаного і «належного» стану речей)., У дисертації визначено характер кореляції між провідними принципами, моделювання індивідуально-авторських картин світу і основними жанрово-, стильовими векторами розвитку сучасної української романістики. Доведено,, що, поруч із постмодерністською естетичною системою, в національному, письменстві початку XXI століття зберігають своє значення романтична,, барокова, реалістична системи, а також народницька традиція. Окреслено, основні шляхи жанрової динаміки сучасного роману: з одного боку – 4, орієнтація на ризому, децентрацію, ігрові стратегії, властиві, постмодерністському письму; з іншого – на класичну романну традицію, (роман як модель життя)., Досліджено основні художні сценарії подолання постколоніальної, травми, що розвиваються в полі гендерної проблематики. На прикладах із, сучасної романістики продемонстровано співіснування двох провідних, стратегій самоідентифікації постколоніального суб’єкта: перша здійснюється, через заперечення батьківського досвіду («негативна ідентичність»), долучення, до кола аутсайдерів, карнавалізацію гендеру й сексуальності; друга, реалізується завдяки моделі ініціації й передбачає конфлікт із батьками,, подорож, тимчасову смерть, воскресіння у новому статусі., Вивчено характер трансформації жіночих архетипів у сучасній, українській літературі. Узагальнено семантику материнського архетипу,, особливо значущого для ментальної картини світу українців, проаналізовано, його полярні смисли – від сакралізації до творення образу «жахливої матері»., На основі зіставлення культурного контексту двох зламів століть – XIX – XX і, XX – XXI – виявлено закономірності художнього мислення епохи fin de siècle,, що активізують увагу до підсвідомих, ірраціональних імпульсів людської, психіки і, відповідно, нові інтерпретації архетипів, співвідносних із ними, (фатальна жінка, дитина тощо). Досліджено й систематизовано провідні типи, маскулінності, представлені сучасною романістикою; особливу увагу, приділено художнім стратегіям реабілітації національної маскулінності, що, набуває особливого значення в умовах постколоніальної культурної ситуації., Доведено, що ці художні тенденції пов’язані з романтичною традицією, національної літератури і найповніше представлені у пригодницькій та, історичній романістиці. Проаналізовано альтернативні типи маскулінності, (метросексуал, філософ, майстер та ін.) у їх зв’язках з культурною традицією та, сучасним соціокультурним контекстом. З позицій деконструктивістської теорії, представлено типи «лузера», «чоловіка в кризі» та «чоловіка-чужинця». На, прикладі цих персонажів сучасної романістики продемонстровано кризові 5, тенденції у сприйнятті стереотипів маскулінності, передусім погляд на, соціальну і культурну роль чоловіка як історично зумовлений ментальний, конструкт. З’ясовано роль жіночого письма у формуванні нових уявлень про, маскулінність: сталий комплекс ознак, традиційно приписуваних чоловікові, (сила, раціоналізм, агресивність), доповнюється в сучасній літературі, «м’якими» цінностями (доброта, відданість, турботливість)., Простежено загальні тенденції та посутні гендерні відмінності художньої, репрезентації тілесності в сучасній українській романістиці. Доведено, що, полярними виявами естетичної рецепції людського «буття-в-тілі» є тіло-, перформанс, співвідносне з ігровими стратегіями розбудови художнього світу,, і тіло-мікрокосм, що корелює з тенденціями реміфологізації у світовій, літературі. Граничним виявом фемінного тілесного буття є вагітність і, дітонародження, маскулінного – двобій і фізична зраненість. Ці символічні, події в сучасній літературі здбувають значення, відповідно, жіночої і чоловічої, ініціації. На основі масштабних узагальнень особливостей індивідуально-, авторських художніх картин світу визначено гендерну символіку просторових, образів (кордон, ліс, дім); виявлено фундаментальні відмінності у трактовці, цих образів відповідно до фемінної чи маскулінної (само)репрезентації., Особливу увагу приділено гендерним аспектам художнього переосмислення, таких констант національної культурної свідомості, як село і місто. На, матеріалі сучасних романів окреслено комплекси уявлень, пов’язаних із, мортальною тематикою, що дозволяють простежити ряд посутніх відмінностей, між фемінним і маскулінним способами осягнення дійсності., Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати, дослідження можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів, з теорії та історії літератури, спекурсів, присвячених проблемам українського, письменства кінця XX – початку XXI століття; під час написання підручників,, посібників, монографій; для подальшого вивчення жанрово-стильових аспектів, української великої прози, гендерної та постколоніальної літературознавчої, проблематики. 6, Ключові слова: гендер, художня модель, роман, жанр, фемінність,, маскулінність, постмодернізм, постколоніалізм, ідентичність, тілесність,, сексуальність, архетип.