Становлення національної ідентичності чехів, словаків і лужицьких сербів наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. // Євген Бевзюк

Бевзюк Є.В. Становлення національної ідентичності чехів, словаків і, лужицьких сербів наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. – Кваліфікаційна, наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за, спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія» (032 – Історія та археологія). – Київський, національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, України. – Київ, 2017., Наукова новизна отриманих результатів зумовлена як сукупністю й, масштабністю поставлених завдань, так і способами їх розв’язання. Вперше у, вітчизняній і зарубіжній історіографії на основі залучення і комплексного аналізу, широкого кола літератури та історичних джерел, частина яких раніше не була, об’єктом спеціального наукового розгляду, здійснене всебічне дослідження процесу, становлення національної спільності чехів, словаків і лужицьких сербів кінця XVІІІ, – першої половини ХІХ ст. Подано авторську концепцію передумов, основних, 2, етапів, особливостей та закономірностей формування національної ідентичності, західних слов’ян у процесі їх відродження. У дисертації висунуто низку, теоретичних положень, полемічних щодо окремих традиційних тверджень відносно, тези про неповну соціальну структуру окремих слов’янських народів, а також, стосовно наявності етапу національного відродження в змісті процесу становлення, національної ідентичності західних слов’ян. Таким чином, у межах здійсненого, нами дослідження були отримані результати та сформульовані й розкриті, положення, що мають наукову новизну:, вперше:, – в українській історіографії введено в науковий обіг значний масив нового, архівного матеріалу, документальних джерел (чеських, словацьких, лужицьких,, німецьких, російських та інших видань), в тому числі записок, донесень,, щоденників вітчизняних та зарубіжних славістів-мандрівників, листування західних, слов’янських ідеологів ХІХ ст. із провідними європейськими політиками, славістами, , преса і періодика Чехії, Словаччини, Лужиці, Австрії, Пруссії, Росії;, – запропонована нова теоретична і прикладна модель становлення модерної, ідентичності західних слов’ян та інших народів Європи у ХІХ ст. за цивілізаційного, та структурно-системного (міждисциплінарного) підходу і за концепцією, діалектичного розвитку суспільно-політичних і культурних процесів в межах єдиної, європейської цивілізації;, – пояснено та науково обґрунтовано новий підхід до розуміння понять, «національне відродження», «національне пробудження» як процесів становлення і, зростання рівня національної свідомості, зміни етнічної ментальності;, – запропоновано нове трактування поняття неповної соціальної структури., Доведено, що соціальна структура панівного класу західних слов’ян була більш, складною і диференційованою, а політика денаціоналізації призвела не до утворення, суспільства з «неповною соціальною структурою», а до «стратифікаційної, неврівноваженості» соціальної структури слов’янського соціуму;, – переглянуто концептуально-схоластичне твердження про абсолютний, негатив «германізації» щодо західних слов’ян, ставиться питання про важливу роль, чехів, словаків, лужичан у процесі німецького національно-культурного піднесення;, – у новому ракурсі досліджується становлення і розвиток національних, парадигм західних слов’ян у контексті загальноєвропейського історичного процесу,, еволюції слов’янських народів та етапів консолідації європейських націй і держав у, першій половині ХІХ ст.;, – пояснено, що національні парадигми у період становлення модерної, ідентичності, являли собою і мікс політичних ідей, в якому політичні свободи –, демократія, соціальні і особисті гарантії в системі політичних пріоритетів – зайняли, дещо другорядне місце;, – визначено, що пріоритетною домінантою в змісті ідеологеми слов’янських, національних рухів була боротьба за національну справедливість;, – доведено, що тактика обрання мовно-історичної ідеї для фундаменту, національної парадигми була стратегічно правильною та відіграла важливу роль у, стимулюванні національно-історичної свідомості та в практиці етнічної і, національної згуртованості;, 3, – показано, що змістова особливість історичної складової слов’янських, національних парадигм характеризувалася не запитом на пошук загальних, закономірностей розвитку європейської історії, а, перш за все, визначенням місця, своїх народів у історичному процесі, що відповідало метафізичному виправданню їх, існування;, удосконалено:, – підхід до розгляду проблеми впливу міжслов’янських контактів та ідей на, процес формування національних ідеологій західних слов’ян;, – наукову аргументацію відносно політизації змісту ідеї «слов’янської, єдності», яка на практиці віддзеркалювала політичне бажання окремих слов’янських, ідеологів надавати слов’янським народам ореол гіперболізованої єдності перед, загрозою західної інтелектуальної експансії;, – зміст мовно-історичної ідеологеми національних парадигм чехів, словаків і, лужицьких сербів;, – наукову аргументацію відносно російських витоків причини політизації ідеї, культурного панславізму, що зумовило західних слов’янських ідеологів спрямувати, свій інтелектуальний потенціал на ідею обґрунтування наднаціональної концепції, австрославізму;, – висновок про те, що ідеологізація і політизація європейських національних, рухів стала причиною формування слов’янської національно-ідеологічної специфіки, , яка парадоксально поєднала націоналізм, демократичні принципи особистої, свободи із діалектикою «провінційного земського патріотизму»;, Отримали подальший розвиток, – тема значення Слов’янського конгресу, доведено, що інтелектуальний, австрославізм чеської делегації можна вважати потенційно перспективним в плані, окреслення рамок ідеї об’єднаної Європи;, – проблема визначення інтелектуальної ролі «будителів» в змісті формування, національних парадигм;, – проблема інтенсифікації мовно-культурних зв’язків західних слов’ян, що, забезпечило модернізаційний рівень соціумів та стало умовою фіксації ідентичності, за ідентифікаційним принципом «ми–вони»;, – вивчення проблеми специфіки появи національно-культурної ідеології, західних слов’ян та виділені соціально-економічні, національно-культурні та, етнополітичні чинники активізації національних рухів у західних слов’ян, напередодні та під час революції 1848–1849 рр. у Австрії та Німеччині;, – дослідження причин переважно поміркованої національної ідеології, західних слов’ян, яка й стала основою їх стриманої і навіть консервативної позиції в, часи «Весни народів», але в той же час дозволила означити свій статус регіональних, акторів., Практичне значення. Аналіз становлення національної ідентичності чехів,, словаків і лужицьких сербів в процесі їх духовного відродження-пробудження має, вагоме теоретичне та практичне значення для об’єктивного розуміння минулого,, сучасності та перспектив розвитку системи міжнаціональних відносин в Україні. У, зв’язку з цим закономірним є звернення до подій більш ніж двовікової давнини,, історичного періоду, коли відбувався процес національної консолідації, становлення, 4, національних парадигм. Авторським концептуальним задумом стало не просто, дослідження теорії національного будівництва західних слов’ян, а, скоріше,, напрацювання ефективних методів, що дозволяють класифікувати і об’єктивно, оцінити досвід націотворення і збереження етнічної своєрідності, який мав місце в, рамках більш масштабної соціокультурної європейської історії. Вивчення процесу, становлення національної ідентичності чехів, словаків і лужицьких сербів, їх, відродження і культурно-національного руху являє собою теоретичний і практичний, інтерес з погляду ґрунтовного дослідження історії західних слов’ян українською, історичною наукою та викладання курсів слов’янознавства, міжнародних відносин й, історії країн Центральної та Центрально-Східної Європи, історії і теорії культури у, вищих, середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладах України, а, також для підготовки підручників, навчальних і методичних посібників та, навчальних програм., Ключові слова: чехи, словаки, лужицькі серби, нація, етнос, відродження,, пробудження, соціальна структура, парадигма, будителі, ідентичність, австрославізм

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0