Інституалізація Католицької Церкви східного обряду в Росії (1901‒1917 рр.)

Безпалько У. І. Інституалізація Католицької Церкви східного обряду в, Росії (1901–1917 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за, спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». ‒ Тернопільський національний, педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018., У дисертаційному дослідженні, присвяченому інституалізації, Католицької Церкви східного обряду в Росії, проаналізовано історіографію, проблеми, охарактеризовано джерельну базу та теоретико-методологічні засади, наукового дослідження. Застосування тематично-хронологічного принципу, класифікації історіографічного доробку вітчизняних та зарубіжних науковців, уможливило його чіткий і системний аналіз, що свідчить про вагомі, напрацювання в окремих сегментах досліджуваної нами проблеми. Проте, комплексне дослідження процесу становлення та інституалізації унійної, Церкви в Росії на початку ХХ ст. в сучасній історичній науці відсутнє, відтак, пропонована праця є важливою в контексті розвитку вітчизняної історіографії., У розробці теоретико-методологічної бази дослідження застосовано, принципи історизму, об’єктивності, критичного аналізу. Використано, загальнонаукові методи – аналізу, синтезу, дедукції та індукції. Окрім того,, застосовувалися методи історичного порівняння, системного та структурного, аналізу, деякі спеціальні методи – такі, як історико-генетичний; періодизації;, компоративний; діахронний; метод бібліографічної евристики. Також була, використана методологія психоісторії. Означені теоретико-методологічні, засади дослідження дозволили вийти за межі усталених трактувань і тематичної, звуженості у вивченні процесів поширення унійних ідей на російських теренах, початку ХХ ст.; глибше проаналізувати характер і суть інституалізації, Католицької Церкви східного обряду в Росії; з’ясувати окремі тенденції та 3, причинно-наслідкові зв’язки досліджуваних процесів. Першочерговим, завданням було подолання ідеологічної заангажованості окремих джерел та, наукових праць, формування об’єктивної картини поширення унійного руху на, території Російської імперії., Авторкою уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження з, метою досягнення термінологічної єдності, а також чіткості означення, юрисдикційних, конфесійних та історичних меж досліджуваної церковної, інституції. У науковій літературі поширеними є визначення «Російська Греко-, Католицька Церква», «Російська Католицька Церква візантійсько-слов’янського, обряду», «Російська Кафолична Церква греко-російського обряду»,, «Православно-Кафолична Церква в Росії», що в цілому є допустимим,, зважаючи на наявні першоджерела. Обґрунтовано доцільність використання, терміну «Католицька Церква східного обряду в Росії», як такого, що відображає, сутність зазначеної церковної організації, котра набула інституційної повноти і, канонічності внаслідок утворення Екзархату в 1917 р. Правомірним також, вважаємо використання терміну «унійна Церква», що позначає не власне, інституційне утворення, а модель реалізації міжцерковного поєднання, як у, власне російському, так і в більш широкому контексті., Виокремлено поняття «інституалізація Католицька Церква східного, обряду в Росії» як формалізацію і впорядкування організації життєдіяльності, російської унійної Церкви, набуття зазначеним церковним утворенням всієї, повноти юрисдикційної правоздатності внаслідок оформлення апостольського, екзархату., Авторкою роботи визначено історичні причини й передумови поширення, унійних ідей в російському суспільстві на початку ХХ ст., окреслено парадигму, історичного конфлікту між Католицькою Церквою та російським, самодержавством, визначено основні напрямки історико-філософського, осмислення проблеми об’єднання Православної і Католицької Церков у, російському суспільстві. 4, Проаналізовано наукові здобутки видатних російських теоретиків, еклезіального церковного поєднання: Івана Гагаріна, Петра Чаадаєва,, Володимира Соловйова. Зосереджено увагу на проблемах і перспективах, розвитку модерної християнської свідомості в російському суспільстві в рамках, зародження універсального європоцентричного дискурсу. Окреслено, перспективні шляхи інтеграції російського духовно-культурного простору у, світовий християнський континуум на початку ХХ ст., У пропонованому дослідженні також визначено концептуальні засади, східної політики Святого Престолу в контексті поширення католицизму на, терени Російської імперії, виокремлено проблему юрисдикційного, підпорядкування католиків східного обряду в Росії. Визначено суперечливе, становище громад російських греко-католиків у контексті формування, парадигми східної політики Святого Престолу., Зроблено спробу з’ясувати характер розбіжностей між офіційним, ставленням Святого Престолу до реалізації унійного проекту в Російській, імперії, та фактичною, хоча й таємною, підтримкою унійних ініціатив, митрополита Галицького Андрея Шептицького. Також увага дисертантки, зосереджена на вивченні процесів формування особливої моделі взаємин, митрополита Галицького з представниками громад російських греко-католиків, – окремі аспекти особистісної взаємодії аналізуються під кутом зору наукового, дослідження, ілюструючи загальний характер історичного процесу становлення, Католицької Церкви східного обряду в Росії., Авторкою проаналізовано особливу місійну роль А. Шептицького в, контексті зародження і розвитку громад російських греко-католиків, – особлива, увага зосереджена на суперечливому становищі ієрарха як таємного очільника, Католицької Церкви східного обряду в Росії. Питання повноважень, А. Шептицького на управління розвитком та інституалізацією унійної Церкви в, Російській імперії займає особливу нішу в структурі наукових зацікавлень, дослідниці. 5, У пропонованій праці значна увага приділяється аналізу внутрішнього, становища і специфіки розвитку громад російських греко-католиків в контексті, суспільно-політичних процесів початку ХХ ст., дослідженню особливостей і, тенденцій інтеграції унійної Церкви як самостійної інституції та духовно-, політичного концепту в реалії російського соціуму зазначеного періоду., Проаналізовано організаційні основи створення громад російських греко-, католиків, виявлено певні особливості, закономірності у формуванні та, структуризації внутрішнього середовища громад, їх функціонуванні., Запропоновано авторську періодизацію інституалізації Католицької, церкви східного обряду в Росії та організаційного впорядкування її, життєдіяльності., Доведено, що збереження «чистоти» східного обряду залишалося, першочерговим пріоритетом розбудови унійної в Росії. З’ясовано, що упродовж, усієї унійної діяльності митрополит А. Шептицький опирався на богословську, спадщину папи Лева ХІІІ. Теза про збереження ідентичності східного обряду в, унійній церкві стала концептуальною для формування теоретичного підґрунтя, розбудови російського католицизму східного обряду і творення практичних, передумов цього процесу., З’ясовано специфіку внутрішнього зростання громад російських греко-, католиків на відсутності освічених та прогресивних кадрових ресурсів,, недостатнього матеріального забезпечення, перманентного конфлікту з, представниками Російської Православної Церкви та упередженого ставлення з, боку апарату імперського управління., Окрім того, вивчено зовнішню активність Католицької Церкви східного, обряду в Росії як повноправної інституції – висвітлено напрямки встановлення, міжцерковного діалогу та спроби налагодження міжконфесійного порозуміння., Проаналізовано роль окремих представників громад російських греко-католиків, у налагодженні міжцерковного спілкування, формуванні специфічного, духовно-культурного середовища в Росії на початку ХХ ст. 6, Проаналізовано характер взаємин громад російських греко-католиків з, представниками РПЦ, наведено приклади окремих спроб налагодження діалогу, поміж зазначеними спільнотами. Зокрема, досліджено епістолярний діалог між, митрополитом Галицьким А. Шептицьким та єпископом Житомирським і, Волинським Антонієм Храповицьким, як одним із чільних представників, православної ієрархії Російської імперії, богословом і церковним теоретиком., Окремо зосереджено увагу на проблемах налагодження міжцерковних, взаємин із РКЦ, а також російською Церквою старообрядців. Визначено, проблемні аспекти налагодження міжконфесійного діалогу, проаналізовано, значення відсутності інституційних форм реалізації унійної Церкви в, Російській імперії, пов’язаного із неврегульованим юрисдикційно-правовим, становищем та недостатнім рівнем представництва на зовнішньому рівні, відносин., Визначено основні досягнення розбудови Католицької Церкви східного, обряду в Росії станом на 1917 р., проаналізовано проблеми та перспективи, утвореного екзархату. Висвітлено специфічні умови становлення Католицької, Церкви східного обряду в Росії як самостійної інституційної одиниці, окреслено, подальші шляхи просування унійних ідей у духовно-релігійному просторі, російського суспільства. Проаналізовано проблемні аспекти інституалізації, унійної Церкви в Росії на тлі суспільно-політичних зрушень першої половини, ХХ ст., визначено роль новоствореної ієрархії у процесах творення духовної, ідентичності російських греко-католиків., Ключові слова: унійна Церква, Католицька Церква східного обряду в, Росії, Андрей Шептицький, католики східного обряду, Російська імперія,, Святий Престол, Лев XIII, Пій Х, Леонід Федоров, Олексій Зерчанінов, Іван, Дейбнер, Російська Католицька Церква західного обряду, екзархат.