Часопис української історії, 2015, Вип. 32., В статті розглядаються освітньо-конфесійні питання розвитку Бессарабії після її, приєднання до Румунської держави в період з 1918 по 1940 рр. Аналізуються кількісні показники, щодо відкриття освітніх закладів у регіоні; змістовна частина навчальних програм початкових, та середніх шкіл; рівень розвитку професійної освіти; заходи румунського уряду щодо підвищення, рівня освіченості місцевого населення. Доведено, що незважаючи на декларативну боротьбу ру-, мунського уряду з неписемністю, відкриття значної кількості шкіл в містах і селах регіону, рівень, освіченості місцевого населення залишався досить низьким., Оцінюється діяльність румунської влади стосовно релігійної ситуації в Бессарабії, її спроби, використати церкву для виправдання румунської присутності в регіоні. Пояснюється, що нама-, гання румунської влади створити проурядові та прорумунські релігійно-політичні товариства та, небажання втрутитися в конфлікт між румунськими та бессарабськими старовірами призводять, до напруження ситуації в регіоні. Як наслідок, політика перетворення церкви в пропагандистську, прорумунську установу зустріла опір як з боку священнослужителів, так і з боку мирян., Ключові слова: Бессарабія, освіта, навчальні заклади, румунська мова, церква, старовіри.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0