Тестаментарні практики в міському соціумі Волині кінця ХVІ – ХVІ ст.: правові, соціокультурні та майнові аспекти

Білоус Н.О. Тестаментарні практики в міському соціумі Волині, кінця ХVІ – ХVІ ст.: правові, соціокультурні та майнові аспекти., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за, спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Інститут історії України НАНУ,, м. Київ, 2022. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація присвячена розгляду правових, соціокультурних та, майнових аспектів тестаментарних практик мешканців міст Волині на, підставі актів останньої волі та інших джерел кінця XVI – XVIІ ст., Тестаменти людей ранньомодерного часу – розпорядження, спрямовані на, порятунок душі і поховання тіла, щодо розподілу майна між спадкоємцями,, сплати боргів та ін. – носії цінної і різнобічної інформації для дослідження, багатьох аспектів функціонування суспільства. Крім матеріалів соціально-, економічного характеру, вони містять інформацію з генеалогії, демографії,, релігійності, історії повсякдення, можуть зацікавити дослідників історії, культури, історії права, просопографії, дипломатики та палеографії., Територіальні межі визначаються історичними кордонами Волинського, воєводства, до якого входили три повіти: Луцький, Володимирський і, Кременецький., Актуальність даного дослідження полягає в тому, що до української, історіографії вводиться низка раніше недосліджених тем, частина ж –, актуалізована та суттєво доповнена. Розробка запропонованої теми дозволяє, не лише докладно реконструювати різні обставини укладення заповітів та, визначити особливості цих документів, а й надає рідкісні можливості для, аналізу релігійного світогляду та ціннісних пріоритетів городян, їхніх, поховальних і поминальних практик, доброчинності. Тестаменти як, багатопланові історичні джерела допомагають з’ясувати низку важливих, проблем: особливості родинних зв’язків у межах міського соціуму, емоційну, складову стосунків між членами родини, пов’язані з цим питання, успадкування майна й опіки; дозволяють реконструювати матеріальний світ, 2, містянина, а водночас – додають можливостей для з’ясування професійних, занять жителів міст, їх соціального статусу та правових стосунків. Усі ці, питання мають суттєво прислужитися розвиткові в українській історіографії, передусім проблематики історичної і культурної антропології та нової, соціальної історії з їх тематичним розмаїттям. У вітчизняній історіографії, досі відсутні спеціальні комплексні дослідження, що розкривали б згадані, аспекти функціонування ранньомодерного міського соціуму., Наукова новизна дисертації обумовлена тим, що в ній вперше системно, висвітлено здобутки зарубіжної та української історіографії з теми, дослідження, виявлено та введено в обіг значний масив неопублікованих, документальних джерел з історії міського соціуму Волині, що становлять, вагомий науковий інтерес; проаналізовано правові та повсякденні практики, укладання тестаментів; розглянуто формуляр тестаментів волинських, городян та особливості структури цих документів; охарактеризовано коло, тестаторів волинських міст, їхні професійні заняття, соціальний статус,, характер родинних зв’язків і стосунків, окреслено проблеми опікунства і, спадкування, розглянуто релігійний вимір свідомості та ставлення до смерті, у міському соціумі, досліджено поховальні практики і поминальні церемонії,, місця поховання волинських городян, проаналізовано записи на релігійні та, доброчинні цілі, висвітлено матеріальний світ заповідачів. У процесі, дослідження було уточнено і доповнено термінологію, методологію та, дослідницький інструментарій, персональний склад волинських міських, урядників, дані з ономастики регіону., Міський соціум ранньомодерної Волині вперше розглядається в руслі, «нової соціальної історії», з її посиленою увагою до питань взаємодії різних, макро- і мікросоціальних груп, окремих осіб, спільнот і культури. У, дослідженні активно використовуються методи історичної, соціальної і, культурної антропології. Тестаменти надаються для дослідження широкого, спектру проблем з різних напрямків гуманітаристики, тому, 3, міждисциплінарні підходи стали важливою настановою для автора,, використані також загальнонаукові методи., У дисертації задіяно багатий актовий матеріал з фондів кількох архівів, – України, Польщі і частково Білорусі, переважна більшість цих джерел, введено у науковий обіг вперше. Залучено також опубліковані джерела,, фунеральні жанри давнього українського письменства XVII ст.,, напрацювання істориків сакрального мистецтва, археологів та етнографів., Проаналізовано правові та повсякденні практики укладання, тестаментів у волинському міському соціумі. З’ясовано, що ці акти набували, юридичної сили після запису до міських книг, чи до книг ґродського або, духовного суду. Тестаменти були розпорошені поміж інших записів, окремі, книги на зразок Libri testamentorum не велися. Міські урядники виступали, свідками під час виголошення заповідачем своїх останніх розпоряджень., Вони також стежили за точністю нотування інформації писарем,, підтверджували своїми підписами/печатками нотаріальну чинність заповіту, та вносили його до актової книги. Таким чином райці чи лавники ставали, символічними охоронцями депозиту, представленого в документі. Опіка над, тестаментами городян розглядалася міською владою як елемент зверхності, над майном міських жителів., Доведено, що серед аналізованої групи тестаторів було кілька осіб, які, власноруч написали свої тестаменти, тож міським урядникам залишалося, тільки прийняти готові тексти для фіксації в урядових книгах. Ці факти, свідчать про розвиток прагматичної писемності у волинських містах, ранньомодерного часу. Втім, переважна більшість заповідачів була, неписьменною, ставлячи на підтвердження акту останньої волі хрестик, замість підпису, а для укладання самого акту потребували фахової допомоги, працівників міської канцелярії. Тож практики тестаментування були різними, та мали місцеві особливості. Варто зважати і на ту обставину, що більшість, людей не укладали заповіти. Крім того, існувала традиція виголошення, 4, останніх розпоряджень в усній формі перед спадкоємцями, що пояснює, відносно малу кількість записаних актів останньої волі., Визначено коло укладачів тестаментів. З’ясовано, що їх написання, доручали переважно писарям, які користувалися повагою і довірою у, міському соціумі, належали до міської еліти. До укладання цих актів були, причетні й інші міські урядники. Завдяки цьому дослідженню вдалося, встановити кілька десятків раніше невідомих осіб із міського урядницького, середовища, а разом із ними – сотні інших осіб, задіяних у тестаментарних, практиках., Серед причин та мотивів укладання тестаментів домінувала потреба, впорядкувати питання спадку, аби позбавити спадкоємців клопотів та, можливих конфліктів у майбутньому. Піклуючись про дітей та онуків,, городяни залишали їм своє рухоме й нерухоме майно, давали поради і, застерігали від небезпеки. Не забували і про своїх найближчих родичів,, приятелів, а також домашніх челядників і слуг, яких обдаровували з почуття, вдячності за службу. До інших причин, що спонукали містян укладати акти, останньої волі, були: піклування про шлюбного партнера, релігійні,, харитативні цілі та ктиторські обов’язки, приготування до далекої подорожі,, участь у військових кампаніях і майбутніх битвах., Акти останньої волі волинських городян дозволяють зробити певні, демографічні підрахунки – встановити в окремих випадках кількісний склад, родини та її дітність, кількість шлюбів, дитячу смертність тощо. Ці джерела, представляють широку і складну палітру родинних стосунків з їх, проблемами, емоціями та почуттями. Заповіти відтворюють складні, конфігурації розподілу майна між спадкоємцями та конфліктні ситуації, що, виникали навколо спадкування. Втім, у більшості випадків тестаменти, демонструють зразковий образ родинного життя. Зазвичай вони укладалися, задля зниження ризиків можливих конфліктів і, як правило, свою функцію, виконували., 5, Висвітлено проблеми опікунства над сиротами і вдовами, нагляд за, якими в містах Речі Посполитої належав до обов’язків міських влад, (магістратів). Якщо небіжчик не залишав тестаменту, то міський уряд, призначав опікунів у судовому порядку. Право опіки над сиротами, функціонувало не тільки в королівських, а й у приватних містах. Зазвичай, визначали двох опікунів, один із яких був представником міського уряду, а, другий – близьким родичем або приятелем тестатора, зрідка – трьох, що, також зустрічалося в опікунській практиці волинських міст., Розглянуто окремі аспекти релігійної свідомості волинських містян і, їхнє ставлення до смерті. Доведено, що тестаменти – важливі джерела для, дослідження релігійної культури волинських городян, для яких гасло, memento mori і наука про ars bene moriendi були невід’мною частиною, повсякдення. Пам’ятаючи про ці настанови, тестатори намагалися належним, чином попрощатися із земним життям. Вони відписували певні (іноді чималі), суми грошей або заповідали частину майна церквам/костелам, монастирям,, шпиталям, робили милосердні вчинки, що мало сприяти порятунку душі, помираючої особи. Жителі міст переймалися тим, аби спадкоємці виконали, їхні розпорядження щодо поховальних церемоній, відправлення посмертних, молебнів і заупокійних служб., Всебічно висвітлено матеріальний світ заповідачів. Тестаменти, волинських городян дають можливість дослідити обсяг та різновид майна і, приблизно окреслити майновий стан заповідачів, їхню господарчу діяльність., Городяни розпоряджалися нерухомим та рухомим майном, рідше – готівкою., З огляду на аграрний характер більшості містечок тогочасної Волині, земля, та нерухомість становили для городян найбільшу матеріальну цінність і, надійне вкладення капіталів. Аналіз рухомих речей міщанської еліти, засвідчує її прагнення наслідувати привабливі форми життя місцевої шляхти., Показником соціального статусу можна вважати одяг. Вбрання міщан, залежало від шляхетської моди. Ця деталь відображає ширший вплив, шляхетської культури на систему цінностей і спосіб життя в містах Речі, 6, Посполитої, зокрема в українських. Тестаменти та інвентарі майна містять, детальну інформацію про повсякденну культуру різних груп жителів, тогочасних міст, їхні життєві стандарти та пріоритети, a в деяких випадках –, про шляхи здобування грошей та способи трат, які відображали культурні, вподобання., Проведене дослідження та висновки до нього засвідчують, що багато, питань міського життя у ранньомодерний період у дисертації поставлені та, проаналізовані вперше., Ключові слова: тестаменти, тестаментологія, міський соціум, мешканці міст,, міська канцелярія, міські урядники, релігійні пожертви, побожність,, спадщина, нерухомість, рухомі речі, Волинь, ранньомодерний час.