Жанрово-тематична своєрідність творчості Кьоко Морі // Таїсія Біляніна

Біляніна Т.С. Жанрово-тематична своєрідність творчості Кьоко Морі., – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі, спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн. – Дніпровський, національний університет імені Олеся Гончара МОН України. – Дніпро, 2019., Дисертація присвячена дослідженню семантики та поетики творчості, японсько-американської письменниці Кьоко Морі, які обумовлюють жанрово-, тематичну специфіку її прози., Наукова необхідність уточнення статусу японсько-американської, літератури в рамках азійсько-американської літератури США належить до, актуальних напрямів сучасного літературознавства. У порівнянні із зростанням, кількості досліджень історії китайсько-американської літератури, японсько-, американська література залишається маловивченою сторінкою в історії, американської літератури. У складі азійсько-американської літератури, японсько-американська вивчається переважно як свідоцтво періоду, інтернування японців. Тому нагальною є проблема фахового осмислення, внеску японсько-американських письменників в розвиток традиції азійсько-, американської літератури США. Розв’язання цих питань у науковому дискурсі, сучасного літературознавства сприяє формуванню уявлення про особливості, еволюції японсько-американської літератури, її жанрової та проблемно-, тематичної самобутності в контексті розвитку сучасної американської, літератури., Вивчення феномену Кьоко Морі допомагає подоланню стереотипних, підходів до тематики та проблематики азійсько-американської літератури та є, своєчасним в межах завдань як вітчизняного, так і міжнародного, літературознавства, конкретизуючи уявлення про різновекторність процесів у, розвитку національної літератури. 3, Актуальним є вивчення нерозривності зв’язку національної та, письменницької ідентичності Кьоко Морі з рідною мовою та первинною, культурою, дослідження художньо-естетичних чинників вибору того, що стало, своїм: країни, мови, культурної традиції., Феномен творчості Кьоко Морі дає основи для корегування уявлень про, проблематику азійсько-американської літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. та, для уточнення концепцій національної ідентичності, гібридності, дефісності з, опорою на сучасні теорії постетнічності, постідентичності й, транскультуральності., Дослідження творчості письменника-білінгва дозволили актуалізувати, проблему впливу англійської мови та західної культури на сприйняття, материнської культури та форми відображення дійсності. Мова стає не тільки, інструментом, але й темою аналітичних спостережень, а діалог мов та культур,, представлений в її прозі, створює особливу авторську наративну ідентичність,, транскультурну за своєю природою, що демонструє обмеженість і бікультурної, парадигми при аналізі її творчості. Визначено вплив японської мови,, особистісних та літературно-естетичних установок на біфокальну художню, оптику письменниці у виборі жанру й естетичних уподобань., Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджується творчість, японсько-американської письменниці як складного сплетіння культурних, традицій. Здійснене комплексне вивчення всіх творів Кьоко Морі як, поетикальної єдності., У першому розділі систематизовано теоретичні й історико-літературні, підходи до вивчення сучасної азійсько-американської літератури, розглянуто, сучасні концепції постетнічності, транкультуральності, постідентичності у їх, віддзеркаленні у творчості Кьоко Морі, визначено дискусійні проблеми в, сучасних наукових розвідках., Простежується тенденція послаблення уваги виключно до етно-, культурної домінанти творчості письменників азійського походження, 4, дослідники відмовляються від західноцентричних оцінок та маргіналізації, творчості письменників за етнічною та ґендерною ознаками., У роботі висвітлено особливості рецепції творчості Кьоко Морі в Японії, та на Заході. Дослідження доробку Кьоко Морі на Заході та Сході – це спроби, відмови від біографічного, етно-культурного, феміністичного аспектів у, вивченні її творчості. У зв’язку з виникненням нових тенденцій у дослідженні, культури епохи глобалізації спостерігається загострення полеміки щодо, транскультурного характеру її творчості, у центрі уваги – відмова Кьоко Морі, від рідної мови та культури. Однак ще відчувається ідеологічне спрощення в, оцінках творчості Кьоко Морі, брак конкретних жанрологічних характеристик, її творів., У другому розділі проаналізовано погляди письменниці на сутність, літературної творчості, задекларовані нею у літературно-критичних есе. Кьоко, Морі зсередини своєї творчості літературно-критично, теоретично осмислювала, та відстоювала особливий мовний та жанровий код своєї «вітальної» прози, її, життєвоцентричність. Вона наголошує на нероздільності автобіографічної, правди та вигадки у процесі творчості., Третій розділ присвячено аналізу метажанрової своєрідності романів, «Донька Шідзуко» та «Самотня пташка». У процесі аналізу дебютного роману, «Донька Шідзуко» доведено, що він і за сюжетом, і за проявленістю образу, автора тяжіє до жанру его-літератури. Наративна модальність его-роману, виявляє головну особливість жанру – ідентичність трьох інстанцій оповіді:, герой, оповідач та автор виступають в одній особі – образі-парадигмі., Народжується твір як текстуалізація життя автора. У поетиці роману втілене, різноманіття засобів художньої репрезентації авторської концепції пам’яті, де, автобіографічне начало превалює над фікційністю., Роман «Самотня пташка» зберігає автобіографічну модальність, японського жанру ватакуші-шьосецу, однак, порівняно з першим романом,, помітно відрізняється за особливостями своєї жанрової поетики. Минуле, яке у, першому романі постає у прямому референційному регістрі як трагедія, у 5, другому романі пов’язане з іншою, не автобіографічною ситуацією та не має, прямого референційного співвіднесення з трагедією у житті письменниці., Альтернативність оповіді проявлена не тільки на рівні зміни фактів і ситуацій, реального життя, але і на рівні художнього слова, навмисно художньо, трансформованої історії., У четвертому розділі доведено, що автобіографічно-мемуарні твори, «Вода й марення» та «Ввічлива брехня» відзначені розмиттям жанрових меж., Мемуаристика К. Морі орієнтована на синтез різних жанрів та модусів оповіді,, на подолання жанрової одномірності життєпису, і помітно відрізняється від, традиції, яка склалась у азійсько-американській літературі., Проаналізовано особливості твору «Вода й марення», які полягають у, відсутності жорстких жанрових ознак, гнучкої вільної форми, яка вбирає риси, сповідальності, інтимно-ліричної есеїстики у поєднанні з окресленістю, сюжетно-композиційного плану, кульмінацією та розв’язкою. На перший план, виходить тема Японії її дитинства та Японії сьогодення., У даному розділі дисертації розкрито інтертекстуальну взаємодію з, резонансною книгою французького філософа Г. Башляра «Вода и грезы». У, Кьоко Морі пейзажі її дитинства, які одночасно є й пейзажами її снів, стають не, просто пейзажем, фоном, вони сповнені глибоким естетичним переживанням., Образи водної стихії у її творі набувають асоціативного розширення у, співвіднесенні з потоком її пульсуючої пам’яті й життя між двох світів:, минулого й теперішнього, Японією та Америкою, не тільки розділених, але й, поєднаних водним простором., Поетика фіксації «моментів буття» висвітлює інтертекстуальний зв’язок з, мемуарною прозою В. Вулф («Скетч про минуле»). У творі «Вода й марення»,, як і у нарисі В. Вулф, відсутність-присутність матері є не фоном, а центром, композиції книги., Аналіз другого мемуарно-автобіографічного твору К. Морі «Ввічлива, брехня» доводить, що автобіографічний ракурс зберігається і в цій книзі, однак,, посилюється аналітичність, яка теж невіддільна від уяви митця. У центрі, роздумів автора-оповідача самоаналіз ставлення до Японії, цієї такої «чужої», тепер країни. Проблемна насиченість книги визначає особливість композиції та, помітне посилення аналітичного начала, яке разом з історією дитинства, притягує величезний пласт соціально-культурної проблематики., У творі поєднуються різножанрові включення: щоденника, автобіографії,, есе, аналітичних нарисів. У щільному потоці спогадів пережитої трагедії,, забарвлених інтимно-ліричною інтонацією, виникають розгорнуті емоційно, нейтральні аналітичні спостереження за Японією, її мовою, культурою,, ставленням до жінки, сімейними зв’язками, побутовими традиціями та, ритуалами, які нерозривно пов’язані з осягненням власної долі та самогубства, матері. У творі «Ввічлива брехня» Кьоко Морі створює синтез художньої прози, й естетично організованих «позалітературних» аналітичних спостережень., Поєднання мемуарно-автобіографічного та аналітичного дискурсів свідчить про, жанрову модифікацію цього «проміжного» відкритого жанру у творчості Кьоко, Морі., Проведене дослідження демонструє, що особистісний інтимно-, психологічний простір всіх творів Кьоко Морі з чергуваннями романного, оповідного модусу, самопоказу, самоаналізу зберігає поетикальну єдність та, свідчить про жанровий винахід письменниці в створенні книги-життя, яка, збагачує традицію американської літератури новим жанровим рішенням., Ключові слова: Кьоко Морі, японсько-американська література,, мультикультуралізм, транскультура, постетнічність, мемуари, автобіографія,, его-роман, ватакуші-шьосецу.