Приватновласницьке місто Лабунь наприкінці 1780-х років було передано власником в оренду. Містобудівельні ініціативи Ю. Стемпковського сприяли залученню фахівців з архітектури і будів ництва,, розширювалися торговельні можливості. Місто розподілялося на кілька кварталів – у, Старому місті мешкало 56% усього населення, у Новому – 34%, а на передмісті Титьків –, 10%. Всього у місті Лабунь зафіксовано 488 димів, у котрих могло мешкати 2773 особи., Християнська громада міста становила 73,4% населення, а юдейська – 26,6%. Переважна, більшість мешканців міста була задіяна в аграрній сфері. Мешканці Лабуні відбували, низку повинностей на користь власника міста чи орендаря (натуральну, грошову та, відробіткову ренти). Повинності християнської та юдейської громад значно різнили-, ся між собою за конкретними видами робіт та їх грошовим розміром. У торговельно-, економічному сенсі перші позиції належали євреям. Перелік ремісничих спеціальностей, євреїв значно ширший, аніж у християн. Провідне місце серед юдейських майстрів посі-, дали кушнірі, серед християнських – ткачі., Близняк М. Місто Лабунь за інвентарем 1788 року // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: історичні науки. Кам’янець-Подільський, 2022. Т. 37. С. 51 – 62.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0