Стаття «Президент України Л. Кучма: особливості релігійної політики» // Вікторія Бокоч

Регіональні студії. – №21. – 2020., Показується місце та роль інституту Президента України у формуванні та реалізації державної релігійної політики, особливості діяльності у цій сфері Президента України Л.Кучми. Оцінюється його внесок у відродження та розвиток релігійно-церковного життя в Україні., Зазначається, що Л.Кучма особливу прихильність виявляв до Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом. Разом із тим він намагався не обходити увагою й інших церков та релігійних організацій, засвідчуючи тим самим повагу до них. Л.Кучма дбав про розвиток українсько-ватиканських відносин, сприяв відкриттю посольства України у Ватикані, приймав на державному рівні в Україні папу Римського Івана-Павла II., Серед пріоритетів державної релігійної політики Президента України Л.Кучми – удосконалення державно-церковних відносин. Визнаючи принцип відокремлення церкви від держави, він не виключав можливості встановлення та розвитку партнерських відносин та співпраці між ними., Усвідомлюючи політичне значення наявності в державі незалежної церкви, Л.Кучма докладав зусиль для розв’язання проблеми єдності та незалежності українського православ’я., У центрі його релігійної політики було подолання міжконфесійного конфлікту, який не лише обезсилював церкви у внутрішній боротьбі, а й виступав серйозною перешкодою на шляху досягнення миру і злагоди в українському суспільстві, живив і поглиблював політичне протистояння, загрожував стабільному розвитку держави. Саме тому Л.Кучма розглядав міжконфесійний конфлікт як проблему національної безпеки України., Л.Кучма вживав заходів до усунення наслідків радянської релігійної політики в Україні, сприяв реституції культових будівель і майна, відтворенню видатних церковних пам’яток релігійного призначення, новому культовому будівництву., У статті робиться висновок, що, незважаючи на недоліки та упущення, що мали місце в релігійній політиці Президента України Л.Кучми, його внесок у релігійне відродження, розвиток державно-церковних відносин та релігійно-церковного життя в цілому є вагомим.