Бондаренко А. І. Образна семантика темпоральності українських, поетичних текстів ХХ століття в інтегративному вимірі. – Кваліфікаційна, наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук, за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Київський національний, університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2017., У дисертації на матеріалі більш як 6 тисяч одиниць, одержаних шляхом, суцільної вибірки з віршів 65 письменників, уперше здійснено, повноаспектний аналіз семантики словесних образів часу українських, поетичних текстів ХХ століття. Узагальнено підходи до вивчення образної, семантики темпоральності в контексті різних лінгвістичних парадигм., Аргументовано її розгляд в інтегративному вимірі, з використанням, інструментарію традиційних (системно-структурної, функціонально-, прагматичної) та сучасної (синергетичної) парадигм, а також кількох, лінгвістичних дисциплін (семасіології, логічної семантики, лінгвістики, тексту, лінгвокультурології, стилістики декодування, комунікативної, стилістики, семантичного синтаксису та ін.). Обґрунтовано використання, загальних (антропоцентризму, холізму, експансіонізму, функціоналізму та, ін.) і спеціальних (семантичних відцентровості, комплементарності,, інтерференції) принципів її розгляду., З’ясовано, що образну семантику темпоральності утворюють, референційний, оцінний і репрезентаційний пласти. Аргументовано поділ, референційного на мікрополя суспільно-історичного, індивідуально-, буттєвого й природно-космічного часу. Розглянуто оцінний репертуар, образної семантики темпоральності в аспекті аксіологічної модальності, яку, формують відповідні оцінки, а також логоепістемічної, яку зумовлюють, прецедентні лінгвокультурні знання, актуалізовані в процесі рефлексивної, діяльності. З’ясовано утворення в межах репрезентаційного пласту трьох 3, основних моделей, які вказують на асоціативно-семантичний зв’язок часу з, людиною, довкіллям і мистецтвом., Виявлено словесні образи часу з експліцитним й імпліцитним, темпоральними компонентами, побудовані відповідно на основі лексики, темпоральної групи, а також однослівних і неоднослівних асоціатів часу, (прецедентних загальних та власних імен, текстових фрагментів). Як, підґрунтя словесних образів часу з імпліцитним темпоральним компонентом, схарактеризовано темпоральну конотацію. Аргументовано її зв’язок із, семантикою подієвості (сакральноісторичної, історії соціальної, стратифікації, війська й геральдики сусідніх держав, побуту та звичаїв,, фольклору й книжності, а також індивідуально-буттєвої, природно-космічної, та ін.)., Схарактеризовано відповідність між референційними й оцінними, моделями образної семантики темпоральності. З’ясовано, що словесні образи, суспільно-історичного й індивідуально-буттєвого часу перебувають, переважно на негативному, а природно-космічного – на позитивному, валоративних полюсах. Механізмами суспільної, ідеологічної, утилітарної,, телеологічної, сенсорної, раціональної, естетичної, емотивної та ін. оцінок є, поняттєві оператори, закладені в семантиці компонентів образних форм., Основними в мікрополі суспільно-історичного часу є соціальна, ідеологічна, та морально-етична, індивідуально-буттєвого – утилітарна, а природно-, космічного – естетична й сенсорна оцінки. Пояснено, що конвергенція в, аналізованих тропах аксіологічної й деонтичної модальності засвідчує їхню, синергійну взаємодію, яку зумовлює специфіка оцінок, вироблених на основі, суспільних норм., Схарактеризовано кореляції між репрезентаційними моделями образної, семантики темпоральності та функціями іменних синтаксем темпоральної, групи в складі предикатно-аргументних структур. У межах моделі –, домінує функція суб’єкта – виразника акціональної ознаки, – 4, – суб’єкта – носія квалітативної ознаки, а – –, суб’єкта – носія кваліфікативної й оцінної ознак аналізованих синтаксем., Запропоновано розуміння нелінійної нерівновагової природи периферії, функціонально-семантичного поля темпоральності, основою якої є образна, семантика. Схарактеризовано динамічні процеси всередині субсистеми, які, відбуваються внаслідок соціокультурних впливів (20–30-і, а також 60–90-і, роки ХХ століття), що спричинюють роздвоєння (біфуркацію), поляризацію,, у результаті яких сформовано образи з експліцитним й імпліцитним, темпоральними компонентами, а також тропеїчні синтагми – носії, негативних і позитивних оцінок різних типів. Розглянуто поляризаційні, процеси, пов’язані з диференціацією образної семантики темпоральності на, експліцитну, імпліцитну, оцінну й репрезентаційну., Проаналізовано розвиток темпоральної семантики в образній текстовій, перспективі на основі регулятивних структур, які виникли внаслідок, взаємодії ключових слів-стимулів, з одного боку, й однослівних і, неоднослівних асоціативних реакцій на них, з іншого. У такий спосіб, сформовано аксіологічно насичені темо-рематичні утворення. Пояснено, що, вони продукують оцінки, відповідні характеру стильових течій модернізму, (неоміфологізму, екзистенціалізму, неоромантизму) та постмодернізму., Об’єктивовано функції атрактора й репелера як основних чинників, моделювання образної семантики темпоральності. З’ясовано, що чинності, атрактора (ідеї опозиційності часу щодо людини) спрямовано на стабілізацію, субсистеми словесних образів часу, стимулювання експліцитної й негативної, образної семантики темпоральності. Репелер розхитує цю субсистему,, підтримуючи імпліцитну й позитивну семантику темпоральності. На основі, аналізу образно-репрезентаційних моделей – ’, – ’, й – ’ визначено, що архетипний сенс , пр є, ’ пов’язано з чинністю атрактора, а , є, , – репелера. У зв’язку з розглядом семантичного розвитку, ключових слів темпоральної групи віршових текстів модернізму й, постмодернізму пояснено функціональну конкуренцію атрактора й репелера., Виявлено, що негативну семантику образів часу в текстах поетів-, екзистенціалістів спрямовують дії атрактора (ідеї опозиційності часу щодо, людини), позитивну (твори неоромантизму) й амбівалентну (тексти, неоміфологізму) – репелера. Оцінка цих образних форм у постмодернізмі, осцилує між негативною й амбівалентною., Результати дослідження призначено для використання в процесі, викладання базових та спеціальних курсів стилістики, лінгвістичного аналізу, тексту, лінгвістики тексту, лексикології, етнолінгвістики, лінгвокультурології, та лінгвосинергетики.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0