Метою дослідження є визначення місця і ролі постаті повитухи в системі, родопомічної практики й пов’язаних з нею обрядів, міфологічних уявлень на базі, аналізу історичних основ співіснування народного та наукового акушерства, що, сприятиме повнішому розумінню проблем етнокультурної історії українців., Досягнення поставленої мети реалізується шляхом вирішення таких завдань:, – проаналізувати стан вивчення проблеми, теоретичного рівня та напрямків її, наукового висвітлення, визначити інформаційний потенціал її джерельної, бази;, – розглянути історію розвитку наукових знань про анатомію жінки,, виокремити та інтерпретувати ідеї та концепції, пов’язані з народженням, дитини, порівняти їх із надбаннями народної медицини;, – дослідити процес інституційного становлення й оформлення наукової, професійної родопомочі в країнах Західної та Східної Європи, його основні, етапи, концепції і напрямки протидії народному акушерству в особі, повитухи; визначити спільні та відмінні риси наукового й народного, акушерства як суспільних інститутів; звернутися до проблем, взаємостосунків повитухи й християнської церкви у загальноєвропейському, контексті, переслідування повитух за ранньомодерної доби у країнах, Західної Європи;, 9, – розглянути етапи боротьби з повитухами як складової державної політики з, охорони здоров’я матері і дитини на теренах України, зокрема –, співіснування народного акушерства та земської медицини, форми, протистояння між професійним і народним акушерством, особливості, переходу від традиційної народної родопомочі до впровадження професійної, допомоги на базі спеціалізованих медичних закладів: фельдшерсько-, акушерських пунктів і колгоспних пологових будинків; з’ясувати, особливості статусу повитухи в церковно-православній практиці;, – узагальнити етнографічні відомості про родопомічну практику повитухи,, включаючи її перші післяпологові ритуалізовані дії та символічні атрибути;, – визначити специфічний ритуальний статус повитухи, який вона отримувала, через свою дотичність до жіночого тіла, пологових “субстратів” (плацента,, пуповина, матка) та крові;, – дослідити постать повитухи як головного суб’єкта та об’єкта обрядів, родильного циклу в контексті виконуваних нею і спрямованих на неї, обрядових дій, дарувальних атрибутів, предметів-частувань, мотивацій;, – проаналізувати термінологію й фразеологію, пов’язану з постаттю, повитухи та її “повивальною“ практикою, кодування й втілення її образу в, лексиці;, – охарактеризувати образ повитухи в статусі віщувательки долі дитини на, основі народних легенд та переказів;, – визначити в образі повитухи ремінісценції давніх міфологічних уявлень, шляхом залучення спорідненого тематичного матеріалу з архаїчного шару, індоєвропейської культурної традиції, звернутися, зокрема, до відомостей, про культ язичницьких, у тому числі слов’янських, божеств;, – встановити амбівалентність образу повитухи у народних віруваннях: з, одного боку, розглянути постать повитухи у контексті її участі у, “профанних” справах, з іншого боку, виокремити риси сакральності у, фольклорному образі повитухи; розглянути її постать як посередниці між, світом земним та світом потойбічним.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0