Народна творчість та етнологія: №4 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2012., Територія потойбіччя, де мертве тіло продовжувало своє «існування», виділялася окремо й обмежувалася територією кладовища. Тому кладовище сприймалося громадою як зона, на якій мешкають померлі за людськими законами співжиття. Поведінка тих, хто готував тіло до погребіння, підпорядковувалася низці заборон та регламентацій. Усі вони були спрямовані на створення необхідних умов «життя» в «іншому» світі. Серед них, зокрема, піклування про повсякденний одяг і взуття, лаштування зручної погребальної ями-хатки, так само як клопіт про збереження здатності мерців бачити та рухатися. Усе це гарантувало подальше безпечне співіснування двох світів.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0