Мета роботи полягає у комплексному дослідженні ідейно-, національної, методологічної й науково-теоретичної спадщини київської, історичної школи в українському історіографічному процесі., Для досягнення цієї мети автор визначив наступні завдання:, – на основі здобутків сучасного аналітичного науковознавства та новітніх, історіографічних досліджень подати теоретико-методологічне пояснення, змісту та суті дефініції “наукова історична школа”;, – проаналізувати причини появи та еволюцію Київської історичної школи, в східнослов’янському історіографічному простороі;, – з позицій наукового континууму показати процес трансформації, поглядів на роль наукової школи в постановці національного, історичного гранд-наративу;, – окреслити головні принципи організаційної діяльності попередників (, насамперед, М. Іванишева й В. Антоновича) в контексті створення, першої на теренах України національної неформальної інституції –, Київської історичної школи;, – визначити коло “національно-свідомих” адептів школи та їх роль як, творців національно-демократичної концепції історії українського, народу:, – охарактеризувати внесок школи в націософію і методологію історії та, значення її концептуальних настанов для поглибленого осмислення, українського національно-історичного буття;, – показати процес трансформації ідейно-національних настанов й, методології школи;, – дослідити зміну уявлень адептів Київської школи на завдання, предмет,, джерельну основу студій з національної історії.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0