“…Ішов дощ., Він ішов без перерви ось уже сім років. Тисячі і тисячі днів були сповнені дощем, від початку і до кінця налиті ним по самі вінця. Монотонний стук води, її безкінечні потоки, дзвінкі кришталеві бризки; усе стрясало від штормів, котрі були настільки сильними, що їх хвилі повсякчас заливали дрібні клаптики суші. Тисячі лісів були повалені дощами: вони виростали, щоб через тисячі років знову впасти під навалою стихії. Тільки таким було життя на планеті Венера, а в класі тіснилися діти, батьки та матері яких прилетіли цивілізувати і обжити цей дощовий світ…
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0