Соціальні умови розвитку вугільної промисловості Донбасу (1943-1964 рр.)

Мета роботи полягає в науковій реконструкції соціальних аспектів, процесу відбудови, аналізу розвитку вуглевидобувної промисловості регіону, в контексті соціально-економічної політики радянського керівництва у 40 –, першій половині 60-х років., Досягнення вказаної мети передбачає розв’язання таких завдань:, – визначити стан опрацювання даної тематичної ніші в науковій, літературі;, – дати характеристику джерельного комплексу, що є емпіричним, підгрунтям дослідження;, – окреслити методологічні підходи і наукові методики,, використані для виконання проекту;, – з’ясувати наслідки війни та окупації для вугільної, промисловості Донбасу;, – проаналізувати мотиваційні чинники й концептуальні рішення, керівництва країни у справі відбудови зруйнованої вугільної, галузі та соціальної сфери, що знайшли відображення в, 9, нормативно-правових актах, постановах партії та уряду, інших, директивних документах;, – визначити реальний вплив законодавства про працю на стан її, організації, охорону, безпеку на шахтах Донбасу;, – з’ясувати причини аварійності й виробничого травматизму, а, також заходи, спрямовані на його зменшення;, – показати суперечливий характер змагальних форм праці та їх, наслідки для безпеки й охорони праці;, – простежити еволюцію засобів матеріального і морального, стимулювання працівників, зайнятих у вугільній, промисловості;, – дослідити чинники, що визначали рівень життя мешканців, регіону в означений період;, – розкрити спрямування соціальних програм, алгоритм їхньої, реалізації та реальні наслідки для добробуту шахтарів;, – встановити роль галузевої науки у відбудові й модернізації, шахт Донбасу, налагодженні технічних ліній та створенні, безпечних умов праці;, – висвітлити функцію профспілок у справі підготовки кадрів,, захисту інтересів гірників, розв’язанні соціальних питань,, оздоровленні й організації культурного відпочинку,, фізкультури і спорту;, – показати особливості повсякденного побуту і дозвілля, шахтарського соціуму;, – виробити практичні рекомендації щодо оптимізації умов і, безпеки праці, розв’язання нагальних соціальних проблем.